Генеральний штаб Збройних сил України представив історію Людмили — медички з 104-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь», відомої серед побратимів під позивним «Іванівна».
Перед повномасштабним вторгненням вона вже працювала медсестрою та навчала тактичну медицину. Щоб отримати можливість ділитися знаннями з іншими, підписала контракт резервістки і пройшла спеціальні курси.
«Я бажала, щоб діти знали, як діяти у разі лиха», — зазначає Людмила.
У грудні 2021 року вона вже відчувала, що війна неминуча. Готуючи валізу, говорила чоловікові, що поїде сама. На це почула у відповідь: «Не думай, що я сховаюся за твоєю спідницею».
З того часу обидва виконують свій військовий обов’язок. Їхнє життя складається з ротацій, поранень та коротких зустрічей. Коли чоловіка тяжко поранили, Людмила залишалася у строю.
«Я завжди була для своїх такими, до кого звертаються по допомогу та підтримку», — ділиться вона. Навіть у найважчі моменти не дозволяє собі плакати, а натомість молиться — за чоловіка, побратимів та всіх, хто цього потребує.
Медикиня мріє, щоб їхні діти ніколи не побачили цієї війни, але впевнена, що сміливим молодим людям потрібно говорити правду: «Щоб вони усвідомлювали, яку ціну доводиться платити за кожен мирний день».
«Підтримуйте військових кожен на своєму місці — грошима, словами чи малюнками від дітей. Ми не надлюди. Просто знаємо, що це необхідно. Я не прагну, щоб нас жаліли. Краще — захоплюйтесь. І поважайте», — підкреслила «Іванівна».