Особиста втрата та непереборне бажання бути корисною стали для Олени Авербах поворотною точкою. Колишня педагогиня та тренерка кардинально змінила напрям професійної діяльності й присвятила себе новій, надзвичайно важливій місії — підтримці військових і ветеранів.
Сьогодні вона працює фахівцем з супроводу в «Київ Мілітарі Хабі» й щодня стає для захисників та захисниць опорою, радницею та провідницею в складних життєвих ситуаціях — як після повернення з фронту, так і безпосередньо під час служби.
Майже три місяці тому Олена свідомо зробила цей крок, бо хотіла бути ефективною саме зараз — у момент, коли країна наповнена тими, хто потребує допомоги. Це може бути пошук лікаря, організація транспорту для пораненого, юридична консультація, супровід до медичного закладу або допомога з документами — особливо тоді, коли боєць перебуває на «нулі» й критично потребує підтримки. Щоб військові не витрачали час і сили на самостійні пошуки, на допомогу приходить фахівець із супроводу: він знаходить відповіді, координує дії, тримає поруч.
Це історія про те, як особистий біль перетворився на покликання — служити тим, хто захищає нас. І водночас — про нову для України професію, що щодня змінює чиєсь життя.
— Розкажіть про себе. Ким ви були до того, як почали працювати з ветеранами?
— Я педагог за освітою, викладала фізичне виховання у гімназії та в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Також була тренеркою з плавання у приватній школі. Моє життя завжди було пов’язане зі спортом, рухом і роботою з молоддю. Ще до повномасштабного вторгнення я помічала, як серед студентів зростає патріотизм.
У 2016 році я втратила близьку людину під час АТО — і почала волонтерити. Під час повномасштабної війни залишилася в Києві, працювала у спортивній школі, долучилася до волонтерства у штабі освіти Шевченківського району. Ми допомагали людям із Бучі та Ірпеня — досвід, який остаточно переконав мене: я маю бути тут і підтримувати.
Згодом отримала травму коліна, перенесла дві операції. Під час реабілітації поїхала до США супроводжувати тяжкохвору людину. Там теж займалася волонтерством — працювала з українською діаспорою, допомагала нашим волонтерам, які лікувалися й відновлювались. Але відчувала, що маю бути вдома. Улітку 2024-го повернулася до України.
Спершу хотіла працювати у сфері реабілітації, але без медичної освіти це складно. Через знайомих дізналася про проєкти Міністерства у справах ветеранів. Пропустила перший набір, але на другий — подала заявку на посаду фахівця із супроводу ветеранів. Пройшла всі етапи — тести, співбесіди — і отримала запрошення на роботу.
— Фахівець із супроводу ветеранів — це нова для України посада. У чому її суть?
— Нас часто плутають із соціальними працівниками, але наш підхід інший. Ми не надаємо послуги безпосередньо, а супроводжуємо. Допомагаємо ветерану зорієнтуватися у системі: куди звернутися, які документи зібрати, що потрібно для оформлення статусу, пільг, виплат, проходження ВЛК, лікування тощо.
Ми — постійна контактна особа. Ветеран знає: є конкретна людина, до якої можна звернутися з будь-яким питанням. І якщо не знаємо відповіді — знайдемо її. Це і є суть нашої роботи.
Багато моїх підопічних мають складні поранення, хтось — на візку, хтось — з ампутацією. Ми не просто консультуємо, а й фізично супроводжуємо, допомагаємо дістатися до установ, оформлюємо документи разом.
— Ви працюєте в «Київ Мілітарі Хабі». Давайте розʼяснимо, кому та чим можуть допомогти фахівці з супроводу ветеранів у цьому хабі.
— Ми працюємо з ветеранами бойових дій та військовослужбовцями, які потребують різноманітної підтримки. Зокрема, допомагаємо оформити статус учасника бойових дій, адже не всі ветерани знають, що можуть отримати цей статус ще під час служби, що є важливим для подальших прав та пільг. Крім того, ми займаємося питаннями, повʼязаними з фінансовими виплатами, пільгами та оформленням інвалідності. Ці питання є найбільш поширеними серед запитів.
Серед іншого, ми підтримуємо родини загиблих, зниклих безвісти та тих, хто перебуває в полоні.
Також допомагаємо ветеранам із реєстрацією в ЕКОПФ (експертно-консультативна організація з питань фізичної реабілітації, — ред.), що є важливим етапом для тих, хто проходить реабілітацію після травм. Ми підтримуємо родини загиблих або поранених військовослужбовців у отриманні пільг і компенсацій, а також надаємо консультації з юридичних питань, зокрема оформлення документів, правових консультацій та допомоги в оскарженні рішень, зокрема щодо виплат.
Крім того, ми працюємо з ветеранами в питаннях соціальної адаптації, допомагаючи їм знайти роботу, долати психологічні труднощі та надаємо консультації щодо реабілітаційних послуг. Ми застосовуємо індивідуальний підхід до кожного, оскільки кожне звернення — це унікальна ситуація, що потребує нашої уваги та допомоги.
— Які саме запити ви опрацьовуєте найчастіше?
— Найбільше звернень стосуються юридичних питань: оформлення статусу УБД (учасник бойових дій, — ред.), що багато ветеранів навіть не знають, що можна зробити під час служби. Також часто звертаються з питаннями про виплати, пільги, інвалідність, реєстрацію в ЕКОПФ.
Ще одна велика категорія запитів — фінансові питання, зокрема виплати. Хоч ми й не маємо прямого впливу на військові частини, завжди намагаємось знайти необхідні контакти, з’ясувати ситуацію або допомогти з оскарженням. Це важлива частина нашої роботи.
Оскільки запитів дуже багато, мій робочий записник часто буває переповнений. Ми фіксуємо все одразу, тому що повернувшись у хаб, або наступного дня, легко можна забути важливі деталі. Як тільки отримуємо запит, одразу працюємо над ним: шукаємо інформацію, зв’язуємося з потрібними людьми — телефоном чи через робочі чати. Якщо не можемо дати відповідь одразу, ми повертаємось до питання пізніше, під час наступного візиту.
Бувають і термінові випадки, коли потрібно знайти рішення вже після шостої вечора, після завершення робочого дня. У нас не та робота, коли можна просто закрити телефон і піти додому. Це стосується не тільки мене, а й усієї команди. Ми працюємо на результат, і для нас важлива допомога кожному ветерану. Ми завжди підходимо індивідуально, адже кожен день приносить нові ситуації, а кожне звернення — це окрема історія, що потребує уваги та вирішення.
— Скільки ветеранів ви супроводжуєте зараз?
— Наразі супроводжую 34 ветеранів. У Пущі-Водиці, де також працюю, обробили близько 45–47 заявок. Але звернень більше, бо не кожен подає заявку — дехто лише консультується.
— Чи завжди ветерани охоче звертаються по допомогу?
— Ні, не завжди. Є бар’єр. Хтось поки що не довіряє системі, а хтось звик покладатися тільки на себе. Ми це розуміємо. Це як «ефект їжачка» і треба відчувати, коли можна наблизитися, а коли — краще почекати.
Ми не нав’язуємось. Просто говоримо: «Ми поруч. Якщо буде потрібно — звертайтеся». І коли вони справді звертаються, це вже — довіра. Це найцінніше.
— Ви також працюєте в реабілітаційному центрі в Пущі-Водиці, де відновлюються захисники та захисниці. Поясніть, чим відрізняється робота в «Київ Мілітарі Хабі» та в реабілітаційному центрі?
— У «Київ Мілітарі Хабі» ми займаємось консультаціями, допомагаємо з документами, заявами, пільгами. Це більше адміністративна підтримка.
У Пущі-Водиці — це вже психологічна робота: спілкування, підтримка, присутність поруч. Там ветерани у важкому стані, з ампутаціями, травмами. Ми слухаємо, говоримо, іноді просто сидимо поруч. Це важливо.
— Чи був момент, коли ви особливо відчули: «Я на своєму місці»?
— Так, коли отримала від ветерана з передової три плюсики і слова «Дякую». Здавалося б, дрібниця — але я знала, скільки для нього означала ця допомога. І коли в чатах спершу чую недовіру, а потім — теплі слова, відкритість, це найбільша нагорода.
— Що б ви порадили тим, хто хоче працювати у цій сфері?
— Спершу раджу вивчити інформацію на сайті «Єветеран» — там усе про фахівців, конкурси, умови. Конкурсний відбір непростий, але прозорий. У комісіях — психологи, медики, співробітники «Київ Мілітарі Хабу» та представники Мінветеранів.
Це не робота для кожного. Треба бути стійким, терплячим і щирим. Кожен ветеран — окрема історія. Але якщо ви справді хочете допомагати — шлях знайдеться. Це не завжди легко, але точно варто.
***
«Вечірній Київ» писав, що «Київ Мілітарі Хаб» допомагає ветеранам із працевлаштуванням. Від початку року, за сприяння хабу, понад 30 ветеранів уже знайшли роботу. Детальніше — за посиланням.
Даша ГРИШИНА, фото Олексія САМСОНОВА, «Вечірній Київ»