У Державному музеї іграшки відкрили виставку авторських ляльок з колекції Благодійного фонду імені Шолом-Алейхема. Десять майстрів і майстринь створили мініатюрний штетл та «населили» мешканцями — ляльками, які відтворюють жанрові картинки з життя єврейського містечка.
Цей світ зник у середині ХХ століття через Голокост, а потім виїзд євреїв до Ізраїлю, США чи розпорошення у великих містах колишнього Радянського Союзу. Але завдяки експозиції відвідувачі зможуть побачити і уявити, якими були традиції людей, які віками жили поруч із українцями, і розмовляли на ідиш, мовою, яка теж поступово зникає.
«Це наша спільна виставка, організована разом з Державним музеєм іграшки, Благодійним фондом імені Шолом-Алейхема та Інститутом розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр. Задумували її декілька років тому, але розпочався карантин, через ковід все зачинилося, тож не було сенсу робити виставку, адже її ніхто б не побачив.
А потім почалася повномасштабна війна, і здавалося б, теж не до культури, але в якийсь момент зрозуміли, що не можна відкладати плани «на завтра». І я рада, що сьогодні ми можемо запросити наших відвідувачів на унікальну виставку, яка презентує культуру і побут штетлу», — розповіла директорка Державного музею іграшки Юлія Кобас.
У вітринах розмістили авторські ляльки, які колись виготовили для конкурсу імені Шолом-Алейхема, вони відтворюють героїв його творів. Серед них закохана пара, Тев’є-Молочар і, звичайно, Скрипаль на даху — образ, що став всесвітньовідомим. А ще — картинки із щоденних клопотів та свят євреїв.
Але насамперед вражають дві експозиції, що реконструюють штетл і схожі на віммельбух у 3D. І їх можна розглядати довго, і кожен раз бачити щось нове.
«Чимало з цих авторських ляльок раніше експонували у київському музеї Шолом-Алейхема, але тут їх побачить значно більше людей. І я цьому надзвичайно радий, бо ці роботи — чудово розповідають про єврейську культуру. У Російській імперії була смуга осілості, яка чітко обмежувала території, де можна було жити, тож вони переважно жили в невеликих містах, утворюючи штетли, займаючись ремеслами і лихварством. Життя у таких містечках переважно вирувало біля ринку, і саме торгівля сприяла розвитку всього краю. І все це можна побачити на виставці.
Коли ми обдумували її концепцію, то вирішили не підписувати авторство робіт, бо над багатьма композиціями працювали цілі команди», — розповів ізраїльський та український художник, засновник Інституту розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр, а також ідейний натхненник та співорганізатор виставки Альберт-Лейзер Фельдман.
Проте усіх майстрів вказано у інформації про виставку. Це Вікторія Балясна, Тетяна Ксеніна, Олена Попова, Олена Простун, Наталія Рудікова, Алла Філіпова, Світлана Чикальова, Олександра Марей, Марія Бояренко та Нікіта Бояренко. Між іншим, Нікіті всього одинадцять, проте хлопчик із захопленням займається виготовленням авторської ляльки, як мама і бабуся. Для цієї експозиції він зробив декілька будиночків. Він вважає, що створювати ляльковий світ цікавіше, ніж складати лего.
Державному музею іграшки вкотре вдалося через ляльки показати історію, знайти паралелі з сучасністю. Бо ж не дарма біля лялькової фігурки Голди Меїр, яку з цікавістю розглядають діти, розмістили великий портрет великої киянки, Прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр із надписом: «Лише перемога дозволить нам вижити».
Виставка «Штетл. Лялькові спогади єврейського містечка» буде діяти в музеї до кінця літа.
Між іншим, цього року музей відзначив ювілей. Про його колекцію і плани на майбутнє «Вечірньому Києву» розповіла директорка Державного музею іграшки Юлія Кобас.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»