Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах декомунізації змінив свою назву і провулок Фрідріха Енгельса у Дарницькому районі Києва.
Він знаходиться в історичній місцевості селища Бортничі, яке ще у 1988 році включили до складу міста Києва, простягаючись від вулиці Вуликової до вулиці Опанаса Сластіона.
Провулок виник у середині XX століття і спочатку мав назву провулок Енгельса. У 2022 році він отримав сучасну назву на честь відомого поета Богдана-Ігоря Антонича.
Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця на Лемківщині, що тоді була частиною Австро-Угорщини, Королівства Галичини та Володимирії. Лемківщина — етнічна українська територія, де проживає етнографічна група українців, відомих як лемки (або русини, руснаки). Цей регіон розташований у Карпатах, на перетині сучасних кордонів Польщі, українського Закарпаття та Словаччини.
Цікаво, що родинним прізвищем майбутнього літератора — Кіт, але батько Богдана ще до народження сина змінив його на Антонич, оскільки вважав його недостатньо поважним для греко-католицького священника.
Від самого дитинства Богдан виявляв інтерес до поезії, що великою мірою завдяки няні, яка любила вірші та читала йому твори Тараса Шевченка.
Хлопчик зростав слабеньким та хворобливим, тож спочатку навчався вдома. Згодом хлопчик вступив на навчання до гімназії в місті Сянок — столиці Лемківщини.
Його однокласник згадував, що це була єдина гімназія на всю Лемківщину, де викладали українську мову, хоч і лише кілька годин на тиждень, основне викладання велося польською мовою.
У середині 1920-х років сім’я Антоничів переїхала до села Бортятин (нині Мостиського району Львівської області), де Богдан-Ігор часто гостював і написав частину своїх творів.
Згодом майбутній письменник вступив до Львівського університету Яна Казимира (сьогодні — ЛНУ імені Франка), де навчався на філософському факультеті, спеціалізуючись на польській філології.
Хоча університет не мав відділу україністики, студенти створили власний гурток україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти», де Богдан-Ігор почав наполегливо вивчати українську мову.
У 1931 році його вірш вперше опублікували у журналі «Вогні», за яким слідувала низка інших публікацій його творів. Його поезії відзначаються життєрадісним світовідчуттям, широким тематичним діапазоном і переплетінням фантастичних та реалістичних мотивів.
Літератор також активно виступав з доповідями про українську та іноземні літератури, працював над перекладами, рецензіями, сатиричними фейлетонами та пародіями, а також розпочав роботу над новелою «Три мандоліни» та повістю «На другому березі».
Він також редагував журнал «Дажбог» та спільно з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Окрім літературної діяльності, Богдан-Ігор Антонич займався мистецтвом, майстерно грав на скрипці та мріяв про кар’єру композитора.
В особистих спогадах його нареченої Ольги Олійник йдеться, що Богдан-Ігор Антонич писав поезії з самого ранку, часто скандуючи мелодії й ритмічно вдаряючи паличкою під час прогулянок по кімнаті. Окрім поезії, він займався публіцистикою, перекладами, писав рецензії й фейлетони, а також пробував свої сили у прозі.
«Найкраща пора писати для мене, це ранній ранок, — писав Богдан-Ігор Антонич у статті „Як розуміти поезію“. — Напівпробуджений, ще в ліжку складаю вірші…».
На жаль, багатьом творчим планам не судилося здійснитися, оскільки життєвий шлях молодого літератора обірвався дуже рано, внаслідок запалення легенів, коли йому було лише 28 років. Поета поховали на Янівському цвинтарі.
Через політику радянської влади його твори були заборонені на декілька десятиліть, однак у 1960-х роках його поезія стала відомою серед української діаспори.
Сьогодні вірші Богдана-Ігоря Антонича перекладені багатьма мовами світу.
У рідному селі відкрили пам’ятний знак поетові, а у Львові встановили пам’ятник.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Замість Карла Маркса — німецький письменник Ґете: вулиця в Бортничах змінила назву.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»