Київ — не лише столиця України, а й колиска її культурної спадщини. Тут хрестили Русь, тут зберігаються унікальні пам’ятки, що уособлюють дух тисячоліть. Але чи достатньо ми знаємо про своє місто? Чи усвідомлюємо його історичне значення?
Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» — унікальна територія, де сконцентровані сотні пам’яток національного значення: фундаменти стародавніх храмів, археологічні артефакти та шедеври українського бароко.
Попри цінні історичні, культурні та туристичні об’єкти, тривалий час ця інституція залишалася поза увагою, як киян, так і гостей столиці. Сьогодні його місія — стати не лише важливим туристичним центром, а й символом національної пам’яті. Директор ДІАЗ «Київ стародавній» Роман Маленков розповідає нашому виданню про його завдання, виклики та перспективи розвитку.
— Пане Романе, на початку квітня 2025 року Ви очолили ДІАЗ «Стародавній Київ». Розкажіть, будь ласка, яка головна місія цієї установи та чому, на Вашу думку, вона так довго залишалася «невидимою»?
— Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» був створений ще у 1987 році з метою збереження культурної спадщини України для майбутніх поколінь. Як і природні заповідники, він захищає історичне середовище від руйнівного антропогенного впливу. Важливими напрямками його діяльності є моніторинг, дослідження, реставрація, збереження та контроль, що забезпечують довготривале існування пам’яток.
З 1998 року заповідник підпорядкований Київському науково-методичному центру реставрації, охорони та використання пам’яток історії, культури та архітектури (КНМЦ) при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА. Саме ця структура займається науковими дослідженнями в галузі культурної спадщини.
У 2001 році постановою Кабінету Міністрів України всі об’єкти заповідника були внесені до реєстру пам’яток, підтверджуючи їхню історичну та культурну цінність.
Довгий час заповідник «Стародавній Київ» існував лише номінально — він не мав власного сайту, інформаційних стендів чи навіть офіційного логотипу. Це своєрідний парадокс: заповідник-привид у самому серці столиці, про який знають лише одиниці.
Проте настав час змінити ситуацію. Ми розпочинаємо масштабну програму відродження історичного Києва, щоб повернути заповіднику активне життя та зробити його ключовою складовою культурної спадщини не лише столиці, а й усієї України.
Попереду — створення айдентики заповідника, розробка нових туристичних маршрутів, оцифрування архітектурних пам’яток, проведення наукових досліджень та реставраційних робіт. Це стане міцним фундаментом для нового етапу в історії ДІАЗ «Стародавній Київ».
— Які території та пам’ятки входять до складу заповідника?
— Заповідник «Стародавній Київ» охоплює 175 гектарів історичної території, де зосереджено близько 400 об’єктів культурної спадщини. Це археологічні, архітектурні та історичні пам’ятки, які формують унікальний культурний ландшафт Києва.
Варто згадати, що межі заповідника були визначені на основі ґрунтовних наукових досліджень та офіційно закріплені рішенням Київського Виконкому ще у 1988 році.
Територія заповідника охоплює значні археологічні пласти, що сягають глибини 10–12 метрів. Тут зосереджені комплексні пам’ятки археології, серед яких об’єкти національного значення: «Місто Володимира — дитинець стародавнього Києва», що включає залишки фундаментів Десятинної церкви, давніх церков, палацових споруд, поселень та могильників. До складу заповідника входять також культурні нашарування Подолу, Замкової гори та гори Дитинки.
На його території розташована частина унікального природного комплексу — «Історичний ландшафт Київських гір і долини Дніпра». Крім того, заповідник містить пам’ятки містобудування та архітектури: ансамбль споруд Контрактової площі, що формувався від Х століття до кінця ХХ століття, комплекси Свято-Покровського жіночого монастиря (1888–1898), Братського Богоявленського монастиря і Київської духовної академії (XVII–XX століття), а також Флорівського Вознесенського монастиря (XVII–XIX століття).
Серед окремих архітектурних пам’яток, які зосереджені на території заповідника, можна виділити Новий Контрактовий будинок (1815–1817), Іллінську церкву (1692), церкву Миколи Набережного (1772-1775) будівлю Київської духовної семінарії (1899–1901), церкву Покрови Пресвятої Богородиці (1766–1772) та Михайлівський Золотоверхий монастир.
Тож заповідник «Стародавній Київ» — це не просто територія археологічних знахідок та історичних пам’яток, а живий зв’язок між минулим і сучасним, культурна спадщина, що формує історичну самобутність українського народу, адже саме тут у 988 році відбулося відбулося хрещення Київської Русі — подія, що стала визначальною в історії нашої держави та заклала фундамент її культурного розвитку.
— Які ініціативи плануєте втілити першочергово?
— Заповідник має потенціал стати ключовим туристичним магнітом, де кожен відвідувач зможе не тільки побачити велич минулих епох, але й відчути їхній дух через інтерактивні маршрути, освітні проєкти та сучасні технології, такі як 3D-оцифрування пам’яток.
Окрім того, це простір для досліджень і наукової роботи, який допоможе глибше розкрити історію Києва, відновити зв’язок з традиціями та створити нові культурні ініціативи.
Одним із ключових завдань у найближчій перспективі стане створення сучасного образу заповідника «Стародавній Київ», подібного до тих, що вже існують у Кам’янці-Подільському, Львові чи Умані.
Важливим кроком у цьому напрямку є запуск нового сайту заповідника, який буде не просто джерелом інформації, а повноцінною платформою для популяризації заповідника. Він міститиме дослідження, інтерактивну карту та інші матеріали, що дозволятимуть глибше зануритися в історію Києва.
Однією з основних ініціатив стане маркування історичних місць — встановлення сучасних табличок із детальною інформацією про пам’ятки, включно з тими, які були знищені радянською владою.
Не менш важливою задачею є створення туристично-інформаційного центру (ТІЦ), якого Київ досі не має. На відміну від теперішніх кіосків, що більше нагадують торгові точки з кавою та сувенірами, справжній ТІЦ має бути повноцінним закладом, де відвідувачі зможуть отримати достовірну інформацію про заповідник, туристичні маршрути та історичні місця столиці.
Серед першочергових завдань також реставрація історичних пам’яток, зокрема будівлі XVIII століття на Григорія Сковороди, 9-Б, де роботи були розпочаті, але зупинені. Також гостро стоїть питання відновлення Гостинного двору, який міг би стати місцем для розміщення Національного археологічного музею — установи, якої Київ та Україна досі не мають.
— Чи планується створення інтерактивних туристичних маршрутів та цифрових експозицій?
— Так, одним з ключових напрямів нашої роботи стане створення нових туристичних маршрутів, як офлайнових, так і цифрових. Також, як я вже згадував, що у наших планах є розробка великого сайту, який стане своєрідним культурно-просвітницьким кадастром.
На сайті буде дві основні складові: семантична, що включатиме текстову інформацію з детальними описами кожної пам’ятки заповідника та графічна — інтерактивна мапа, що дозволить користувачам самостійно планувати маршрути для прогулянок, а також ознайомлюватися з рекомендованими екскурсійними шляхами.
Крім того, заплановано створення цифрових 3D-копій архітектурних пам’яток. Це надзвичайно важливий проєкт, оскільки такі копії стануть гарантією збереження об’єктів у випадку їх пошкодження чи руйнування під час війни. Використовуючи методи фотограмметрії та лазерного сканування, можна буде створити точні цифрові моделі, що слугуватимуть основою для реставрації або навіть для віртуальних турів.
Віртуальні маршрути — ще одна ініціатива, яка дозволить користувачам вивчати заповідник, не виходячи з дому. Особливу увагу буде приділено маршрутам по Подолу, що будуть представлені на сайті.
Також заплановано створення відеоматеріалів — документальних роликів про історичні об’єкти заповідника. Частина проєктів буде реалізована на волонтерських засадах, проте передбачається залучення фінансування для професійної роботи.
— Які ще цікаві проєкти плануєте втілити?
— Вже тривалий час займаюся дослідженням постаті видатного українського письменника Івана Нечуя- Левицького, який тривалий час жив і творив у Києві. Він залишив величезний літературний спадок, однак у місті досі немає музею, присвяченого його життю та творчості.
Наразі наш заповідник прагне докорінно змінити цю ситуацію, популяризуючи його внесок через низку ініціатив. Насамперед буде встановлено меморіальну таблицю на будівлі по вул. Володимирській, 7, де мешкав Нечуй-Левицький. Наступним етапом стане створення музейних кімнат, які розкажуть про його життєвий шлях, творчість і вплив на українську культуру.
На жаль, більшість українців сприймає творчий доробок Нечуя-Левицького лише через кілька творів зі шкільної програми, хоча його спадщина набагато ширша. Наприклад, у 30-х роках представники Розстріляного відродження зібрали та впорядкували 10 томів його творів, попри те, що модерністи, зокрема Валер’ян Підмогильний, критично ставилися до його реалізму.
Дослідник Сергій Хаврусь стверджував, що творчий доробок письменника міг би охоплювати до 20 томів, адже він написав численні подорожні замітки, нариси та навіть окремий розділ для енциклопедії Брокгауза і Ефрона «Юго-западная Россия», фактично присвячений Україні.
Дуже прикро, що сьогодні ставлення до творчості цього видатного письменника залишається здебільшого байдужим, особливо серед киян. Наша мета — змінити ситуацію, популяризувати його спадщину через висвітлення у ЗМІ та різноманітні культурні проєкти.
Ця ініціатива тісно переплітається з загальним планом розвитку заповідника, що включає нові туристичні маршрути, оцифрування пам’яток, створення сучасного сайту та розробку культурно-освітніх програм.
На мою думку, такі заходи сприятимуть глибшому переосмисленню історичної спадщини Києва та поверненню знакових постатей, пов’язаних з нашим містом.
— Якою ви бачите роль заповідника у культурному житті Києва?
— Заповідник «Стародавній Київ» має відігравати ключову роль у культурному житті як Києва, так і всієї України. Передусім він повинен стати потужним туристичним магнітом, що розкриває велич історичного Подолу—однієї з найдавніших частин міста. Його значення можна порівняти із центром Львова, який вже входить до переліку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.
Проте наразі статус Подолу як культурного осередку потребує масштабної концептуальної роботи. Реставрація пам’яток, грамотне впорядкування наявної забудови, створення єдиної архітектурної візії—усе це необхідно для повернення автентичного образу цього історичного району Києва.
В ідеалі цей процес має бути відкритим, із залученням архітекторів та проведенням конкурсів, що дозволять найкраще вписати сучасні рішення в історичне середовище.
— Як ви ставитеся до сучасного відновлення історичних пам’яток і храмів, які були втрачені за радянського часу?
— Щодо відновлених історичних споруд, таких як Михайлівський Золотоверхий монастир, Успенський собор Києво-Печерської лаври, церква Різдва Христового на Поштовій, дійсно існує чимало дискусій.
Деякі фахівці вважають, що реконструйовані споруди не можуть мати повноцінної історичної цінності, оскільки вони є сучасним відтворенням, а не автентичними пам’ятками. Однак інші підходять до цього з позиції збереження історичної тяглості, адже відновлення дає можливість повернути важливі архітектурні символи Києва.
На мою думку, церква Пирогоща та церква Різдва—об’єкти, що пройшли процес реконструкції, і попри критику, вони все ж відіграють значну культурну та історичну роль. Важливо не лише фіксувати їх як відновлені пам’ятки, а й інтегрувати їх у загальний культурний контекст заповідника.
— Які виклики виникають під час реалізації Вашої стратегії розвитку заповідника?
— Перш за все, зараз ми вирішуємо низку питань, пов’язаних з відновленням активної діяльності заповідника, оскільки тривалий час він існував лише номінально.
Наступний виклик — це збереження історичної автентичності. Поділ, як одна з найдавніших частин Києва, має величезний туристичний потенціал, проте це істотно нівелюється через занедбані архітектурні пам’ятки та будівлі, неправильну реконструкцію, невідреставровані пам’ятки, об’єкти нової забудови тощо.
Тому, важливо створити архітектурну концепцію, яка дозволить гармонійно інтегрувати нові проєкти в історичне середовище, зберігаючи його автентичність.
Окрім того, зараз активно працюємо над модернізацією туристичної інфраструктури. Наявні кіоски не виконують цю функцію, а радше є торговими точками, де у кращому випадку можна придбати якийсь магнітик з видами Києва. Тому є нагальна потреба у повноцінних інформаційних центрах, які надаватиме достовірну інформацію туристам.
Зараз я багато гуляю та досліджую територію заповідника, відвідуючи пам’ятки та історичні будівлі. Я був здивований, що деякі храми розташовані на території заповідника, мають обмеження на фотографування чи навіть доступ для туристів. Тому зараз ми намагаємося налагодити діалог з релігійними громадами, щоб сакральні об’єкти були відкритими для дослідників та відвідувачів.
Подолання цих викликів потребує комплексного підходу, активної співпраці з міською владою, науковими установами, архітекторами та громадськістю. Заповідник «Стародавній Київ» має всі передумови для перетворення на повноцінний центр історичної спадщини, що який знаковим для Києва та всієї України.
До теми: Контрактова площа: перехрестя різних епох та торговельне серце Києва.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»