Солдат Станіслав Лаврик виконував обов’язки водія і загинув 12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в околицях селища Новоіванівка Курської області Росії. Довгий час його вважали зниклим безвісти. Тіло захисника вдалося повернути в ході чергових репатріаційних заходів. Як повідомили у Боярській міській раді, особу загиблого вдалося встановити з використанням ДНК-експертизи.
Станіслав Юрійович Лаврик народився 14 листопада 1972 року в Києві. Він закінчив Вишнівську середню школу № 3. У 1996 році одружився та переїхав до Боярки. Працював в органах внутрішніх справ.
З 2015 року став учасником бойових дій. З початком повномасштабного вторгнення він воював у складі 46 бригади ДШВ, захищаючи Київщину, а згодом і Донеччину. Був двічі поранений: спочатку у Соледарі, потім у Бахмуті. Виконував бойові завдання на території Курщини. Служив водієм обслуги 3 зенітного артилерійського відділення 46 бригади ДШВ. У Героя залишились дружина та донька.
Похорон Станіслава відбудеться в понеділок, 20 жовтня:
- відспівування — о 12:00 в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці (м. Боярка, вул. Деснянська, 65);
- поховання — близько 13:00 на Алеї Героїв (міське кладовище у м. Боярка по вул. Шевченка).
Боярська громада закликає гідно вшанувати пам’ять загиблого Героя та підтримати його рідних.
Нещодавно у Фастові відбулося прощання з двома захисниками — Павлом Гацюком та Олександром Манісом, які загинули разом у одному бою.