Реставрація історичної будівлі в самому серці столиці – проєкт, що має стати інвестицією в культурну спадщину. Однак на стадії тендеру це виглядає як історія про мільйони, які стрімко «ростуть», дивні рішення та цифри, що дедалі менше відповідають ринковим. За три роки – майже 76 мільйонів гривень, шість невдалих спроб до цього, переможець з кримінальним досвідом та кошторис, в якому навіть базові матеріали раптово дорожчають у рази. Розглянемо детальніше в рубриці «Вражаюча закупівля».
У лютому цього року науково-методичний центр, що займається охороною, реставрацією та використанням пам’яток історії, культури і заповідних територій, оголосив тендер на реставрацію будинку ювеліра Захара Брезгунова на Андріївському узвозі, 5/31. Очікувана вартість проєкту становила 75 906 597,60 гривень. Фінансування має тривати три роки: у 2026 році передбачено 11,47 млн гривень, у 2027 – 16,05 млн гривень, а у 2028 – ще 17,38 млн гривень.
Відповідно до тендерної документації, вже у 2026 році на об’єкті планують реалізувати базові протиаварійні та підготовчі роботи: підсилення стін, заповнення тріщин у кладці, гідроізоляція поверхонь, включно з фасадами, а також виконати внутрішні роботи та адаптувати будівлю для маломобільних груп населення.
Основний обсяг робіт зосереджено на наступні роки. У 2027-2028 роках підрядник має облаштувати зовнішні та внутрішні інженерні мережі, провести комплексні реставраційні роботи приміщень і фасадів, а також виконати благоустрій прилеглої території, включно з встановленням огорожі. Завершити всі роботи, відповідно до умов договору, планують до кінця 2028 року – тобто майже за три роки від старту фінансування.
Шість провалів і раптове «подорожчання»
Історія цієї реставрації почалася значно раніше. Вона нагадує затяжну спробу реалізувати проєкт за будь-яку ціну. Протягом 2025 року науково-методичний центр шість разів оголошував закупівлю на ці роботи. У кожному випадку сценарій залишався незмінним: на торги приходив лише один учасник – ТОВ «Київська будівельно-монтажна компанія», пропозицію якого відхиляли через невідповідність вимогам. Формально – процедури дотримані. Фактично – шість невдалих спроб без жодної реальної конкуренції.
Однак головне питання тут не в кількості провалених тендерів, а в тому, як за цей час змінювалася вартість. У попередніх закупівлях очікувана вартість становила 28,5 млн гривень, і це при тому, що тоді йшлося не лише про реставрацію, а й про демонтажні роботи – тобто ширший обсяг. У новому тендері демонтаж винесли в окремий договір, але загальна сума, замість зменшення, різко зросла – більш ніж удвічі. Така «логіка» виглядає щонайменше дивно.
Ще у вересні 2023 року проєкт реставрації замовили в ТОВ «Архітектурна ліга», і тоді загальна кошторисна вартість складала 44,78 млн гривень. Після цього, наприкінці 2025 року, через нові вимоги уряду щодо рівня заробітних плат у будівництві, документацію було вирішено скоригувати. Роботи виконало ТОВ «Шкрогаль архітектурне бюро», і після цього кошторис зріс до 57,81 млн гривень. Формально – через нормативні зміни, але фактично це означало додаткові понад 13 мільйонів гривень ще до старту нового тендеру.
Втім, і ця цифра не стала остаточною. У 2026 році очікувана вартість закупівлі вже становить 75,9 млн гривень. Тобто за два роки проєкт подорожчав майже на 31 мільйон гривень – і це без урахування того, що частину робіт винесли за межі цього тендеру. Така динаміка виглядає не як поступове уточнення вартості, а як системне «розширення» бюджету.
При цьому сама будівля не залишалася без уваги й раніше. За останнє десятиліття на різні ремонтно-реставраційні роботи тут уже витратили близько 9,5 млн гривень, ще 5,6 млн – на проєктування. Роботи виконували різні підрядники, укладалися угоди, освоювалися кошти. Але результатом цього багаторічного процесу став не завершений об’єкт, а новий тендер – вже на десятки мільйонів гривень.
Мінус 5 мільйонів економії – плюс підрядник із кримінальним шлейфом
За контракт на майже 76 мільйонів гривень на папері була конкуренція. Дві компанії, два цінники, різниця – майже 5 мільйонів гривень. ТОВ «БЛІЦ БУД ІНВЕСТ» запропонувало 69 999 905,77 гривень – суму, яка дозволяла бодай формально говорити про економію. Її конкурент – ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «УНІВЕРСАЛ» – подався з пропозицією 74 997 000,72 гривні. У нормальній логіці публічних закупівель це виглядає як простий вибір: менша ціна – менше навантаження на бюджет. Але ця історія – не про таку логіку.
Дешевшу пропозицію просто відкинули. Причини – знайомі кожному, хто бодай раз заглядав у тендерні протоколи: «не надав забезпечення», «не відповідає технічним вимогам». Формально – все чисто. По суті – мінус майже 5 мільйонів потенційної економії для бюджету ще до підписання договору.
ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «УНІВЕРСАЛ» – не випадковий гравець на цьому ринку. Компанія працює з 2011 року, її очолює і контролює Андрій Міхненко. Серед співвласників – Юрій Кучейник та Саргіс Хачатрян. Статутний капітал – понад 8 мільйонів гривень, а портфель контрактів – значно більший. За даними Clarity Project, компанія вже підписала 30 договорів на понад 246 мільйонів гривень. І що важливо – одним із ключових замовників у цій історії є той самий Центр, який зараз і віддав їй новий контракт. Тобто це не нове знайомство. Це вже налагоджена співпраця.
Однак справжня цікавість починається не з цифр у Prozorro, а з кримінальної хроніки.
На момент отримання цього контракту ця ж компанія вже була фігурантом справи про можливе привласнення бюджетних коштів. Йдеться про роботи у Голованівську на Кіровоградщині – ремонт будинку культури та облаштування укриття. Контракт – понад 10 мільйонів гривень. І, за версією слідства, частина робіт існувала лише на папері.
Схема виглядає чудово знайомо: економія на матеріалах, урізані витрати на техніку та людей – і повний обсяг у актах виконаних робіт. На папері – все зроблено. А на об’єкті – зовсім інша реальність. Офіційно йдеться про збитки понад 84 тисячі гривень. Сума, яка на фоні багатомільйонних контрактів виглядає майже символічною. Але проблема тут не у цифрі – а у принципі. Бо якщо «зникають» метри, матеріали і роботи – питання лише в масштабі, на якому це відбувається.
На початку 2026 року директору компанії повідомили про підозру у заволодінні бюджетними коштами та службовому підробленні. Слідство ініціює арешт майна – суд частково погоджується і накладає обмеження на частину земельної ділянки.
І саме в цей момент компанія отримує новий контракт – уже в самому центрі столиці, на десятки мільйонів гривень.
І тут важливо не лише те, хто виграв тендер. А в тому, як у системі публічних закупівель ситуація виглядає нормальною, коли дешевшу пропозицію відхиляють, дорожчу – обирають, а підрядник із кримінальним шлейфом спокійно заходить у нові бюджетні проєкти.
+73%, +107%, +340%: арифметика кошторису, де кожна позиція працює «в плюс»
У кошторисі закладено важкий бетон класу В25 (М350) – один із найпоширеніших матеріалів у будівництві. За обсяг 544,03452 м³ передбачено 2 255 648,73 грн. Фактична ціна становить приблизно 4 146 грн за м³. На ринку ж такий бетон коштує близько 2 390 грн за м³. Різниця – 1 756 грн на кожному кубі. У відсотках це близько 73% переплати. У загальному підсумку це дає понад 955 тисяч гривень зайвих витрат лише на бетоні.
У кошторисі передбачені вуличні бра iGuzzini LASER BLADE INOUT. Закладено 34 одиниці на загальну суму 1 033 482,70 грн. Фактична ціна становить 30 396 грн за штуку. На ринку такі світильники коштують близько 10 300 грн за одиницю (236,68 долара за курсом). Різниця – понад 20 тисяч грн на кожному світильнику. У відсотках це майже трикратне завищення ціни. У загальному підсумку це дає близько 680 тисяч гривень переплати лише на освітленні.
У кошторисі бортові камені БР100.30.15 рахують по 404,64 грн за одиницю – загалом 48 556,80 грн за 120 одиниць. Ринкова ціна – близько 195 грн за одиницю. Різниця – 209 грн на кожному бордюрі, що становить понад 107% переплати. Тобто кожен елемент фактично купують більш ніж удвічі дорожче. У підсумку – понад 25 тисяч гривень зайвих витрат там, де немає навіть підстав для дискусії. І це вже не аномалія. Це закономірність: що простіший матеріал – то легше «намалювати» зайві відсотки.
LED-світильники Philips у розрахунках складають 2 958,55 грн за штуку – це 284 020,80 грн за 96 одиниць. Ринок показує іншу цифру – близько 1 518 грн за одиницю. Різниця – 1 440 грн на кожному світильнику, що дає майже 95% переплати. Фактично – майже подвоєна ціна за стандартну панель, яка продається у відкритому доступі. У грошах це понад 138 тисяч гривень зверху.
Дросель-клапан D125 закладають по 1 281,74 грн за штуку, що дає 55 114,82 грн за 43 одиниці. Ринок – близько 290 грн за штуку. Різниця – майже 1 000 грн на кожному клапані, або понад 340% переплати. Тобто ціна зростає більш ніж у чотири рази – без жодного пояснення, за стандартний елемент вентиляції. У підсумку – понад 42 тисячі гривень зверху на позиції, яка не має жодної складності чи унікальності.
Дюбель-шурупи з пластиковими пробками (150 мм) рахують по 3 265,65 грн за 100 штук, що в сумі дає 599 783,39 грн. Ринок – близько 1 500 грн за 100 штук. Різниця – 1 765 грн на кожній сотні, або понад 117% переплати. Тобто ціна фактично зростає більш ніж удвічі – на звичайному кріпленні, яке продається у будь-якому будівельному магазині. У підсумку – сотні тисяч гривень зайвих витрат на позиції, яку зазвичай навіть не сприймають як щось значуще.
У результаті маємо не просто реставрацію, а дорогий і показовий приклад того, як формується ціна в публічних закупівлях. Там, де могла бути конкуренція – її немає. Там, де могла бути економія – її відсікають. А там, де мали б працювати ринкові ціни – з’являються цифри, які живуть за власними правилами. У підсумку місто отримає відреставровану будівлю. Але залишається запитання: скільки вона реально мала б коштувати – і скільки врешті заплатять.
Фото: «Київщина 24/7», Департамент охорони культурної спадщини КМДА, Сарапулов.
Створено за матеріалами: kyivschina24.com