Військовозобов’язані священнослужителі з 7736 релігійних організацій підлягають бронюванню від мобілізації.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) затвердила перелік релігійних організацій, які віднесено до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, повідомляє Інститут Держави і Церкви.
Спочатку релігійна організація повинна бути визначена як критично важлива установа, і лише після цього її священнослужителі можуть реалізовувати своє право на відстрочку. Загальне правило про бронювання не більше 50% загальної кількості військовозобов’язаних працівників на священнослужителів не поширюється.
Військовозобов’язані священнослужителі для бронювання мають відповідати таким вимогам:
Мати статус священнослужителя;
Перебувати у трудових відносинах з релігійною організацією, визначеною ДЕСС як критично важлива установа;
Виконувати / проводити богослужіння, релігійні обряди, церемонії, здійснювати проповідницьку діяльність;
Перебувати на військовому обліку в ТЦК та СП та уточнити дані в ТЦК та СП;
Не перебувати у розшуку.
Які організації не ввійшли в перелік:
Були зареєстровані після 26 грудня 2024 року;
Розташовані на тимчасово окупованих РФ територіях України;
Зі списку за результатами Релігієзнавчої експертизи 2019 року, чий статут втратив чинність у частині повної офіційної назви (так званий “список Юраша”);
Не внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
Не подали звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за попередній звітний період.
Згідно з опитуванням, понад чверть чоловіків призовного віку (26%) свідомо обмежують своє перебування поза домом, а 4% узагалі уникають виходити на вулицю.
Результати вказують на глибокі соціальні та емоційні наслідки, які вже відчуває суспільство. Це свідчить про підвищений рівень тривоги та страху, пов’язаного з ризиком мобілізації.
Також виявлено, що 11% громадян мають чітке бажання виїхати з України, тоді як ще 31% не прийняли остаточного рішення, вагаючись між бажанням залишитися та потребою шукати кращих умов за кордоном. Найменше прагнення залишатись у країні спостерігається серед мешканців великих міст на сході та півдні.