31 грудня третій рік поспіль за новим церковним календарем українці готуються до Щедрого вечора та святкують Маланку.
Цього дня згадують давні обряди, готують щедрий стіл і бажають одне одному достатку, здоров’я та щастя. На стіл готують обрядову страву – кутю, співають щедрівки, зустрічають щедрівників та водять “козу Маланку”.
Вважалося, що цього дня Меланка разом з Василем, якого святкуємо 1 січня, справляють гостини та сповіщають господарів про урочистості.
Традиції Щедрого вечора
Зазвичай українці цього дня йдуть до церкви на богослужіння. Потім збираються за великим святковим столом. На відміну від Святвечора, стіл цей день не пісний – господині готують ситні страви з м’яса, ковбас, вареників, каш та обов’язково щедру кутю.
Ця вечеря символізує достаток.
Трапезу розпочинають з молитви.
Цей день радять провести у родинному колі, завершити всі дрібні справи, помиритися з близькими та відпустити образи. Вважається, що чим щедріший і радісніший буде Щедрий вечір, тим успішнішим і щасливішим стане наступний рік.
Звичаї свята Маланки
Ввечері щедрують – ходять від хати до хати з піснями та віншуваннями, бажаючи господарям добробуту й миру.
Одна з найбільших традицій Щедрого вечора – ходіння з вертепом та водіння Кози. На свято заведено переодягатися у тварин і фольклорних персонажів. Зазвичай у Маланку перевтілюється неодружений хлопець, а жінки постають в образах чоловічих героїв. Серед інших персонажів – Василь, Коза, Дід, Баба, Ведмідь, Циган, Чорт і Лікар.
Козу Маланку одягають у вінок зі стрічками, намисто та інші прикраси. Її хлопець Василь одягає жупан, шаровари та чоботи. У костюмах люди ходять від будинку до будинку, співають щедрівки, розважають господарів танцями та різноманітними жартами.
Ворожіння
За народними повір’ями, ворожіння вночі проти 1 січня вважається достовірним. Наприклад, незаміжні дівчата клали під подушку чотирьох королів з колоди карт, аби побачити уві сні майбутнього нареченого. Крім того, клали під подушку гребінця і, лягаючи спати, нашіптували: “Суджений-ряжений, розчеши мені голову!”. Хто присниться, з тим випаде йти під вінець.
Також дівчата виходили на вулицю, і яка першою з тварин зустрінеться, таким на вдачу наділить доля судженого: якщо пес, то лихим, а життя буде собачим, вівця – тихим і сумирним. Біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо їх ніхто не чіпав, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.
На світанку 1 січня, на свято Василя, в Україні хлопці починають посівати зерном. В народі вважалося, що посівання приносять добробут, щастя та великий урожай на весь рік.
1 січня українці відзначають Обрізання Господнє та святителя Василія Великого. Це друге свято різдвяного періоду нагадує про подію, що сталася після народження Спасителя відповідно до закону Мойсея. На це торжество припадає також день пам’яті Василія Великого.
В цей день не можна важко працювати фізично, прибирати, прати, шити, в’язати, вишивати. У День Обрізання Господнього не можна позичати гроші та брати в борг. Вважалося, що це може накликати злидні. Не можна відмовляти у милостині тим, хто цього потребує.