В експозиції мисткиня досліджує відродження й оновлення через мистецтво.
Серія «Квіти попелу» відображає хаотичність і невпорядкованість буття. Роботи у чорно-білій гамі нагадують про втрати, війну та крихкість світів. А серія «Основний елемент» сконцентрована на двох фундаментальних символах української культури — крапці та смужці. Смужка як стібок вишивки, що ніби тягнеться крізь простір і час, а крапка символізує неподільну частинку світобудови.
«Ми всі чекали на весну. І в цій виставці вона точно є, — зазначила в.о. гендиректора Національного музею „Київська картинна галерея“ Оксана Підсуха. — Є роботи, які символізують квіти попелу. Для мене це ті руйнування та трагедії, які ми всі переживаємо. Але є також і чудові, яскраві, вкорінені в нашу традицію квіти, які обов’язково проростуть. І вони вже проросли принаймні в нашій залі».
Про ідеї серій художниця Тетяна Русецька детальніше розповіла «Вечірньому Києву».
«Мотиви „Квітів попелу“ народилися восени, коли я була в Карпатах і побачила там сухоцвіти. Це був час осіннього суму, сповнений невтішних новин. Ці квіти цвіли влітку, а тоді вони наче засинали, покриті сірим попелом руйнування, — поділилася мисткиня. — Великі живописні роботи доповнила тендітними нюансами, маленькими творами у рамках. На них можна буквально по квіточці все роздивитися. Зокрема, тут є неправильний дощ, який йде навпаки. Як і у нас в певні моменти свідомість перевертається навпаки».
Також в Карпатах Тетяна познайомилась з народними майстрами, які зробили їй на замовлення лижники. На одному — квіти, на іншому — яскравий помаранчевий літак.
«Це перший літак, який полетить в нашому мирному неба, — пояснює Тетяна Русецька. — До повномасштабного вторгнення в нашому небі було багато пасажирських літаків, і ми вважали, що так буде завжди. Сьогодні їх нема, триває війна. Цей перший літак як ознака миру, на на тлі такого хмарного, але ясного неба. На цій стінці зробила інсталяцію з декоративних елементів, які присутні в інших роботах, хотілося зробити їх окремо, наче підвішеними в повітрі».
Другий цикл, «Основний елемент», поєднує автентику, яскраві пульсуючі кольори, перші трави, крапки і рисочки. Є й одна робота з попереднього циклу «Рушники перемоги», з квітами, що зростають на уламках війни.
Привертають увагу й дві графічні роботи з людиною-квіточкою.
«В ці темні часи хотіла повернути світло в той кут, зробити свій білий квадрат, на противагу тому чорному сенсу, який превалює та домінує над нами. І ця крапочка, яка за нами дивіться постійно, наче око Всесвіту. Нагадує, що ми ніколи не буваємо на самоті. За нами завжди дивиться той, хто зробив цей світ з цих маленьких-маленьких цяточок».
На іншу роботу, «Я не вмію фотографуватися», художницю наштовхнули воєнні контрасти, коли люди фотографуються на тлі знищених танків.
«Весна священна, тому що священне саме життя. Це основна філософія, — розповіла про назву виставки Тетяна Русецька. — Люди як оці квіточки, дуже тендітні, все, що є у світі у нас — це ми. Матеріальний світ є примарним, а справжній — це наші душі та енергія життя, яку ми передаємо один одного. Хотілося акцентувати на таких тонких моментах».
Тетяна Русецька — сучасна українська художниця, яка працює на межі традиційного та концептуального живопису. У своїх роботах досліджує взаємодію форми, кольору й сенсу, створюючи глибокі метафоричні образи. Її мистецтво балансує між строгістю геометрії та експресією емоційних станів, переосмислюючи зв’язок людини з простором і часом.
«Весна священна» Тетяни Русецької
Коли: до 13 квітня, графік роботи: з 11:00 до 18:00 (крім понеділка та четверга); з 11:00 до 19:00 у вівторок. Каса працює до 17:20 (18:20 у вівторок)
Де: Національний музей «Київська картинна галерея», вул. Терещенківська, 9
Вартість квитків: 100 грн, для пільгових категорій — 50 грн.
Читайте також:
- Перська новорічна інсталяція та творчі зустрічі: у столичному Музеї Ханенків занурюють в традиції Новруза. До 30 березня в музеї можна подивитися мініекспозицію та відвідати серію тематичних подій, що дадуть змогу глибше відчути Новруз, чи не найдавнішу культурну традицію проживання початку весни.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»