Новини про те, що внаслідок війни з Росією загинув командир взводу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Роман Орищенко, глибоко вразили тих, хто брав участь у Майдані під час Революції Гідності, та тих, хто нині бореться за виживання української держави на фронті.
Роман був серед тих, хто заснував Самооборонну охорону Майдану, а також відповідав за формування та підтримку мереж спротиву в регіонах.
Андрій Павленко, голова благодійного фонду «Пам’яті Небесної Сотні» та офіцер Національної гвардії України, зауважив у розмові з «Вечірнім Києвом» під час прощання із загиблим захисником у Михайлівському Золотоверхому:
«З Майдану. Я знав його з Майдану. Ми завжди йшли паралельними шляхами. Рома – велика людина! Завдяки таким особистостям Україна сильніша і буде жити. Він, ніби крижина, за собою тягне більшість людей. На фронті воювали, він із 72-ю бригадою пішов на початку».
«Його знали всі, але в новинах не часто згадували. У 2004 році він координував студентів та активістів, які приїжджали на Майдан з Черкас в рамках молодіжного руху опору диктатурі. У 2013 році він також привіз першу звукову апаратуру на Євромайдан, який тільки починався», — поділився Юрій Юзич, розповідаючи про внесок Романа Орищенка в новітню історію України.
Пані Ірина, колишня військовий стрілець на фронті, нещодавно демобілізувалася і прийшла на Майдан з квітами.
Вона продемонструвала журналістці «Вечірнього Києва» прапорець в пам’ять свого сина, який загинув у 2023-му році на фронті. Разом вони були на Майдані, де зустріли «Орлика» — так його називали Романа Орищенка.
«У нас була 38 сотня, а Рома – в управлінні Майдану. Він був патріотом, ученим; все його життя було присвячене «Пласту» і вихованню дітей. Національно-військово-патріотичне виховання було для нього дуже важливим.
Ми разом організовували вишколи. Це для мене велика втрата. «Пласт» — це виховання дітей у національно-патріотичному дусі, і якщо ми з цим не будемо працювати, ми втратимо все, що здобуваємо на фронті».
«Ми гуртувалися навколо нього після подій на Майдані, і він завжди підтримував родини Небесної Сотні. Вони стали першими, хто отримав цю травму, пов’язану з втратою. Він завжди був поруч з ними, був чуйним, не пропускав заходи пам’яті, які були присвячені загиблим на Майдані та в АТО», — згадала Наталя Фесенюк.
Жінка зазначила, що Роман завжди справляв враження позитивного лідера:
«Він завжди усміхався. Ніколи від нього не віяло тугою чи безвиході через війну. Я ніколи не чула від нього критики на адресу представників Майдану чи уряду».
Участники «Пласту» вели процесію, яка супроводжувала труну з тілом Романа «Орлика» Орищенка з Михайлівського собору на Майдан.
Віталій Троць, який стояв серед «пластунів», пригадав знайомство з Романом у 2004 році.
«Він прийшов у старшому віці до «Пласту» і починав свою діяльність у Черкасах, де утворювалися молодіжні клуби. Разом ми організовували вишколи. Згодом його доля завела до Києва — він став для нас лідером, мав невичерпну енергію. Завжди був мотивований боротися за Україну і розумів, що тільки через молодь можна змінити країну», — поділився спогадами про Романа Віталій Троць.
«Пластуни з перших днів вступали до сил самооборони», — розповіли вони «Вечірньому Києву» під час прощання. Хоча в них немає окремого підрозділу, у кожній бригаді знають, хто з пластунів є їхніми друзями.
«З дитячих років у нас є вишкіл виживання в природі, орієнтуванні. З Романом ми почали готувати молодь у військових таборах, навчали тримати зброю», — звернув увагу Віталій.
Андрій Осторожний з четвертої сотні Майдану пригадав про традицію, яку Роман втілював разом з пластунами:
«Я працював у Києві, коли пластуни зустрічали Вифлеємський вогонь на Різдво, а потім перед Великоднем. Він брав участь у цих заходах і очолював групи, які його зустрічали. Це була хороша людина!»
«Я не киянин, але приїхав на 250 км, щоб віддати шану цій людині», — зазначив Андрій Осторожний.
Роман був політичним і громадським активістом, у 2015 році працював у Верховній Раді як помічник-консультант народного депутата Андрія Парубія, а також серед організаторів мережі «Вільні люди» та Руху Опору Капітуляції.
У 2016 році Роман Орищенко здобув військову освіту та став офіцером.
Оберігаючи Київщину, він брав участь у боях за Кодему, Бахмут і Вугледар на Донецькому фронті, неодноразово повертаючись до служби після поранень.
Роман загинув на передовій у результаті удару російської керованої авіабомби. Йому було 47 років.
У нього залишилися дружина Світлана, син Андрій, який також служить у ЗСУ, та донька Дарина.
У пластунів є традиція, про яку розповіли «Вечірньому Києву» на Майдані: коли один із них гине під час війни, на його честь створюється курінь. Цей осередок носитиме ім’я, а це означає, що щонайменше 30 дітей зростатимуть у ньому. Так, буде курінь імені Романа «Орлика» Орищенка.
«Відспівували там, де й хрестили: у Михайлівському соборі попрощалися з 21-річним військовим Вадимом Пахомовим».