У межах покинутого села Нойзес, розташованого неподалік Ерфурта, вчені виявили середньовічне масове поховання, що має зв’язок із пандемією Чорної смерті.
Це відкриття стало першим у Європі випадком, коли місцезнаходження поховання жертв чуми було виявлене в результаті системного наукового дослідження, інформує Phys.org.
Проект реалізували фахівці Лейпцизького університету у співпраці з науковцями Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Центру екологічних досліджень імені Гельмгольца. Команда об’єднала аналіз середньовічних письмових джерел з геофізичними методами та відбором зразків осаду, що дозволило виявити підземну структуру, яка відповідає описам великих похоронних ям XIV століття.
Історичні джерела свідчать, що пандемія Чорної смерті поширювалася Європою в період з 1346 по 1353 роки. У деяких регіонах вона знищила до половини населення. Центральна Європа зазнала значних втрат, і хроніки повідомляють, що під час спалаху 1350 року за межами Ерфурта в одинадцяти великих ямах поховали приблизно 12 тисяч людей. Точне місце розташування цих поховань залишалося невідомим.
Під час досліджень вчені зафіксували підземну структуру приблизно 10 на 15 метрів завширшки і близько 3,5 метра в глибину, за допомогою вимірювання електричного опору та бурових кернів. Всередині виявили сильно перемішані осади з фрагментами людських решток. Радіовуглецевий аналіз встановив, що вони датується XIV століттям.
“Наші результати дозволяють припустити, що ми виявили одне з масових поховань, описаних в Ерфуртських хроніках, хоча остаточне підтвердження вимагає археологічних розкопок”, – зазначив науковець Лейпцизького університету Міхаель Хайн.
Дослідники також проаналізували вплив природних умов на розташування середньовічних поселень і поховань. Село Нойзес і ймовірна похоронна яма розташовувалися в сухій зоні родючих чорноземів на краю долини річки Гера, оскільки вологі заплавні ґрунти для поховань не використовували, адже там розкладання тіл відбувалося повільніше.
Таке розміщення відповідає уявленням епохи Середньовіччя. Тодішня теорія міазмів пов’язувала хвороби з шкідливими випарами від мертвих тіл.
“Іран не є сектантським суспільством, як Ірак чи Афганістан. Незважаючи на етнічне різноманіття, присутнє сильне відчуття національної єдності. Зовнішня підтримка, надана для демонтажу апарату безпеки режиму, а не на завдання шкоди цивільному населенню, ймовірно, буде сприйнята значною частиною населення”, – пояснив вчений Центру Лейбніца GWZO Мартін Баух.
На думку вчених, підтверджені масові поховання жертв Чорної смерті є великою рідкістю: в Європі відомо менше як десяти надійно ідентифікованих таких місць. Знахідка поблизу Ерфурта доповнює історію регіону, який у 2023 році отримав статус об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
В майбутньому археологічні роботи планують проводити спільно з Тюрінгським державним управлінням охорони спадщини та археології. Матеріали з розкопок використовуватимуться для генетичних досліджень в Інституті еволюційної антропології імені Макса Планка в Лейпцигу, що дозволить глибше вивчити бактерію чуми Yersinia pestis і причини високої смертності у XIV столітті.