Нещодавно виповнилося 100 років з Дня народження видатної української оперної співачки та професорки співу Єлизавети Іванівни Чавдар (1925-1989).
На думку мистецтвознавців, це ім’я золотими літерами вписане в історію українського мистецтва. Її голос називали дивовижним, а музичний талант вважали винятковим навіть серед найвідоміших виконавців.
У середині XX століття вона стала однією з найвизначніших оперних співачок київської сцени, а після завершення виконавської кар’єри присвятила себе викладанню у Київській державні консерваторії, виховавши цілу плеяду відомих учениць.
«Вечірній Київ» згадує життєвий та творчий шлях зірки української оперної сцени.
Єлизавета Чавдар народилася 23 лютого 1925 року в Одесі в родині працівника електростанції. Після закінчення школи вона вступила до Одеського університету на історико-філологічний факультет. Однак зустріч із професоркою Одеської консерваторії Ольгою Аслановою змінила її плани, і у 1944 році вона стала студенткою консерваторії.
Майбутня оперна співачка розпочала навчання з обмеженою музичною підготовкою, але працювала вельми наполегливо, щоб здобути всі необхідні знання.
У 1948 році молода артистка завершила навчання, проспівавши на випускному іспиті надзвичайно складну програму з 12 номерів, серед яких був Концерт для голосу з оркестром Рейнгольда Глієра та арія Розіни з опери «Севільський цирульник». Отримавши диплом з відзнакою, вона взяла участь у звітному концерті найкращих випускників консерваторій України, після якого її запросили до Київського оперного театру.
«На той час Київська опера поповнилася справжньою зіркою, з якою із великим творчим задоволенням працювали досвідчені диригенти Веніамін Тольба, Володимир Пірадов, Костянтин Сімеонов, режисери Михайло Стефанович, Володимир Манзій, Володимир Скляренко. Вона щосезону розширювала свій класичний європейський і український репертуар. Враховуючи вокальні дані Єлизавети Чавдар, композитор Георгій Майборода створив партії Ярини та Йолан у своїх операх „Арсенал“ та „Милана“», — розповідає Лариса Тарасенко, мистецтвознавиця та архіваріус Національної опери України.
За її словами, надзвичайно багаті природні здібності, музикальність, чудові сценічні дані, виняткова працелюбність допомогли їй посісти центральне місце у трупі Київського театру опери та балету ім. Тараса Шевченка, на сцені якого за 25 років вона створила понад декілька десятків провідних партій.
Виступи Єлизавети Чавдар вражали своєю віртуозністю, довершеністю та чистотою звучання. Її ім’я швидко стало відомим не лише в Україні, але й за кордоном. Вона виступала в Чехословаччині, Югославії, Угорщині, Польщі, НДР, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Канаді, Греції, Індії, Китаї та багатьох інших країнах, де представляла українське вокальне мистецтво. Її концертні виступи ставали визначними подіями музичного життя цих країн.
У репертуарі Єлизавети Чавдар були романси українських композиторів (Миколи Лисенка, Анатолія Кос-Анатольського, Юлія Мейтуса, Лисенка) та іноземних (Жоржа Бізе, Джоаккіно Россіні, Фрідеріка Шопена, Йоганна Штрауса-сина), а також народні пісні та арії з опер. Після завершення кар’єри співачки, вона майже десять років очолювала кафедру сольного співу Київської консерваторії, брала участь як член журі в українських та міжнародних конкурсах.
За спогадами її молодшої колеги, народної артистки України Гізели Циполи, Єлизавета Чавдар була унікальною співачкою.
«Вона мала винятковий за своєю красою голос — гнучке та неповторно тембральне лірико-колоратурне сопрано… Такого справжнього, щільного, потужного та легкого сопрано у нашому театрі ніхто не мав. За кордоном можна було знайти лише декілька співачок, які мали приблизно такий голос, але такого тембру та такої краси ніхто не мав. В її голосі завжди відчувалися святковість, урочистість.І що б не було у неї на душі, але лунала музика, знаходивши відгук в її серці, і сама співачка ставала частиною цієї краси», — згадувала Гізела Ципола.
Єлизавета Чавдар пішла з життя 27 листопада 1989 року, залишивши по собі багатий спадок у вигляді численних учнів та великого внеску в українське вокальне мистецтво.
Похована співачка на Байковому цвинтарі у Києві.
У 2009 році на честь Єлизавети Чавдар була названа вулиця на столичних Осокорках.
До теми: Прожив життя у звуках мелодій: музикознавиця про видатного українського композитора Ігоря Шамо.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»