Внаслідок війни в Україні люди почали з обережністю поглядати на небо – особливо в вечірні та нічні години, коли чути звуки «Шахедів» чи діяльність ППО. Проте Віталій Савченко не є одним з них. Його свіжі фото сріблястих хмар, зафіксованих у Бучанському районі, справді вражають.
«В ніч на четвер над Здвижівкою можна було спостерігати найвищі на нашій планеті, дуже рідкісні сріблясті хмари. Вони формуються в мезосфері на висоті 75–85 км і світяться сонцем, що вже залишилося поза горизонтом. Тим часом інші хмари вже знаходяться в тіні землі.
Сріблясті хмари можна помітити лише влітку – під час найкоротших ночей, коли на полярному колі триває полярний день, і сонце світить безперервно», – детально описує це явище Віталій у бесіді з «Вечірнім Києвом». Він здається знає всі тонкощі про хмари, адже мінімально обробляє свої фотографії – просто трохи підвищує контраст.
У дитинстві його часто відправляли до таборів по всій Україні, де він пильно спостерігав за всім навколо: гідрологія, геологія, метеорологія, навіть сільське господарство – навколишній світ був йому цікавішим за будь-яку книжку. Фотоапарата в нього не було, тому він просто запам’ятовував все побачене.
Метеорологія згодом стала його справжньою пристрастю: він самостійно вивчав всі аспекти цієї науки. Вступив до університету на спеціальність «туризм» і багато подорожував автостопом по Україні та за кордоном. Знання метеорології часто ставали в нагоді під час тривалих подорожей, коли не було доступу до прогнозу погоди в Інтернеті.
Під час екскурсій та лекцій від фахівців Укргідрометцентру він зрозумів, що професія метеоролога не для нього: спеціалісти прив’язані до певної станції, а він любить змінювати місце спостереження.
Достатньо лише підняти голову, щоб визначити, якою буде погода. Його захоплює небо, і він ділиться своїми фотографіями на особистій сторінці у Facebook і в закритій групі Укргідрометцентру, ділячись знаннями з усіма бажаючими.
У селі Здвижівка Бучанського району на базі Молодіжного простору Rada Hub він організував Астроночі – запрошував молодь вивчати зорі та різні метеорологічні явища. Він впевнений, щоб побачити прекрасне небо, не обов’язково їхати далеко.
«Одні з найчарівніших кадрів були зроблені саме тут, у Здвижівці, восени минулого року – справжнє північне сяйво з неймовірними кольорами», – ділиться спогадами Віталій.
Часто найкрасивіші заходи сонця відбуваються після проходження холодних фронтів. Коли залишається вузька смуга ясного неба, саме в цій зоні сідає сонце та підсвічує все навколо.
Хмари можуть бути надзвичайно красивими: перисті, кігтевидні, лентикулярні, купчасто-дощові… І ще – рідкісне явище нестійкості Кельвіна–Гельмгольца, коли небо виглядає як хвилі в морі. Воно виникає, коли повітряні маси на великих висотах рухаються в різних напрямках і з різною швидкістю, що призводить до «скручування» хмар у повітряні баранці.
Віталію найбільше подобаються купчасто-дощові (грозові) хмари, які приносять грози.
«Вони величні, структуровані, багатошарові. Коли все концентрується: блискавки, фронти – це справжній адреналін. Починаєш рахувати секунди до грому, усвідомлюєш, де може вдарити. І якщо ти на полі – це важливо», – з усмішкою розповідає він. У нього є давня мрія – відвідати «алею торнадо» в США та поганятися за цими грандіозними вихорами, як це роблять штормчейзери – мисливці за стихійними метеоявищами!
Одного разу друзі надіслали йому фото «атомного гриба» на небі – виявилося, що це купчасто-дощова хмара у формі ковадла. Вона може підніматися до 14 км, де верх її розмивається вітрами. Деякі з цих хмар здатні породжувати смерчі та град, коли відбувається пробій тропопаузи і висота хмари досягає 14+ км. Візуально град можна виявити за блакитним чи зеленим відтінком хмари.
До речі, Віталій підкреслює: в Україні урагани не відбуваються. Є шквали, грози та смерчі – але справжніх ураганів, згідно з метеорологічною термінологією, немає, оскільки тут немає відповідних умов для їх формування.
На його думку, найближчими днями Київ очікує спекотна погода – це почнеться вже в понеділок. Віталій зазначає, що у короткостроковій перспективі (1-2 дні) прогноз можна навіть візуально оцінити, спостерігаючи за типами хмар. Проте він застерігає: якщо хтось у липні говорить про «страшну спеку у серпні» – цьому не слід довіряти. Сучасні математичні моделі дозволяють точно прогнозувати погоду лише на короткий термін: 7-14 днів.
Влітку, коли синоптики повідомляють: «на Київщині мінлива хмарність, місцями короткочасні дощі та грози» – це означає, що на мінімум 30% території області можливий дощ, а на інших 70% території залишиться сухо. Потім більшість людей бідкається: «Де ж обіцяна гроза?», а тим, хто потрапив у «місцями», буває не до сміху», – пояснює Віталій.
В Києві часто трапляється ситуація, коли внаслідок локальної грозової конвекції затоплює Виноградар, а на Троєщині залишається сухо. В холодну пору року, коли активна циклонічна діяльність і фронти протягуються на тисячі кілометрів, прогнозувати легше: дощ (сніг) охоплює більшість території області, проте інтенсивність явищ значно нижча.
А от влітку грозові купчасто-дощові хмари менш передбачувані. Тому парасолька в сумці стає необхідною річчю. Як і здатність бачити красу в простому: у небі над головою.
Усі фото Віталія Савченка