Спадок під загрозою
Пам’ятка, яка налічує понад двісті років, може втратити свій охоронний статус через судовий позов власника. Історична пивоварня Карла Шульца на Деміївці — один із небагатьох збережених зразків промислової архітектури Києва ХІХ століття — знову під загрозою. Судова справа, що розглядається у Верховному Суді, може створити небезпечний прецедент і визначити подальшу долю індустріальної спадщини столиці.
Спадок під загрозою
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переніс розгляд справи щодо охоронного статусу історичної пивоварні Карла Шульца на Деміївці на 28 січня. Про це повідомив пам’яткознавець Дмитро Перов.
В даному випадку йдеться про комплекс будівель пивоварні, що була заснована у 1860 році і яку у вересні 2023 року було внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини столиці. Невдовзі після цього благодійний фонд, що володіє приміщеннями колишньої пивоварні, звернувся до суду з вимогою позбавити охоронного статусу вісім будівель, вік яких перевищує 100 років.
Позивачі стверджують, що пивоварня нібито не має історичної цінності та втратила свою автентичність. Однак фахівці підкреслюють, що пивоварня Карла Шульца є рідкісним зразком промислової архітектури київських передмість та вимагає збереження і дбайливої реставрації, на прикладі історичних корпусів заводу «Арсенал».
На думку Дмитра Перова, остаточне рішення Верховного Суду може створити прецедент для подальшої долі промислової спадщини в столиці. Захисники культурної спадщини закликають киян долучатися до підтримки історичної забудови та слідкувати за перебігом справи.
Історія памʼятки, яку можуть позбавити охоронного статусу
Пивоварню на Деміївці традиційно асоціюють з ім’ям німецького підприємця Карла Генриха Шульца, який у другій половині ХІХ століття вклав кошти в будівництво та розвиток пивоварень у Києві. У 1886 році вони об’єдналися під назвою «Пивзавод Карла Шульца», а датою заснування офіційно вважається 1881 рік.
Проте, як свідчать архівні дослідження, історія цього підприємства починається значно раніше. Києвознавець Віталій Ковалинський встановив, що пивоварня на даній території існувала щонайменше з 1823 року, а, можливі, навіть ще з 1809–1811 років. У документах того часу фігурують різні власники, серед яких купець Кірпічніков та полковник Йосип Понятовський. Місцеві жителі під час опитування у 1839 році зазначали, що «завод цей завжди був у володінні різних осіб», що підтверджує його безперервність.
Родина Шульців отримала броварню в управління з 1865 року. Йоган-Генріх Шульц, батько Карла Генриха, орендував завод, значно його модернізував, а з 1 серпня 1866 року відновив виробництво. Карл-Генріх залишався власником підприємства до грудня 1914 року, коли завод було секвестровано через заборону німцям володіти майном під час Першої світової війни.
У подальші роки завод змінював управителів, а в умовах «сухого закону» почав виробляти безалкогольні напої. Після приходу радянської влади підприємство націоналізували та перейменували на «Київський пивзавод № 1». Це був єдиний пивоварний завод столиці, що функціонував безперервно, навіть під час нацистської окупації, адже тут виготовляли пиво для вищого керівництва УРСР та СРСР.
Памʼятка у період незалежності
Після здобуття незалежності Україною, завод було приватизовано, а у 2000 році контроль над ним отримали структури групи SCM Ріната Ахметова. У 2003 році виробництво було припинено — головною цінністю підприємства на той час визнали земельну ділянку площею 3,4 га. Останню варку пива здійснили 27 вересня 2003 року, а у 2009-му підприємство офіційно визнали банкрутом.
Земля та будівлі змінювали власників неодноразово. У 2019 році, за інформацією «Української правди», майно було передано кримськотатарській громаді для створення культурно-освітнього центру з мечеттю, а власником будівель стала БО «МБФ «Фонд національного добробуту Криму».
13 вересня 2023 року Департамент охорони культурної спадщини надав комплексу броварні статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини. У наказі зазначено, що будівлі ХІХ століття зберегли свою автентичну архітектуру, характерну для промислової забудови столиці, та мають історичну цінність як пам’ятка розвитку харчової промисловості й діяльності німецької громади.
Власник комплексу оскаржив це рішення в суді. Попри перемогу у першій інстанції, 23 липня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд відновив пам’яткоохоронний статус будівель.
На сьогодні броварня родини Шульців залишається рідкісним прикладом промислової архітектури, яка формувалася понад століття, та її подальша доля може стати важливим прецедентом для збереження історичної індустріальної спадщини.
Цікаві факти
Після приватизації Київського пивзаводу у 1990-х роках було відновлено виробництво пива під брендом «Schulz / Шульц». Цей запуск підкреслив тяглість пивоварних традицій, історичну спадковість підприємства та його зв’язок із Карлом Генріхом Шульцом.
Згодом назву почала використовувати франчайзингова компанія «Генрих Шульц», яка позиціонує себе як продовжувач традицій засновника, спеціалізуючись на розвитку мережі ресторанів-броварень, що працюють під цим брендом в Україні та Узбекистані.
Справу пивоварні Карла Шульца вирішують не лише для одного об’єкта. Це рішення може визначити не тільки долю історичного комплексу, а й підходи до збереження промислової спадщини в цілому. Втрата охоронного статусу може відкрити шлях до знищення унікальних об’єктів, які формували обличчя Києва понад століття. Натомість збереження пам’ятки стане сигналом про важливість історичної спадщини столиці.
Фото: Дмитро Перов, колаж
Створено за матеріалами: kyivschina24.com