Протягом останніх трьох років український держбюджет витратив 157 мільйонів гривень на суддів Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який було ліквідовано ще у 2022 році. Незважаючи на це, більшість суддів зберегли свої статуси та зарплати, а головні фігури скандальних «плівок Вовка» все ще можуть повернутися на свої посади через рішення Верховного Суду. У системі, де правосуддя стає інструментом політичного впливу, навіть ліквідація суду не гарантує справедливих вироків. Про це повідомляє Українська правда.
157 мільйонів гривень за фантомний суд
157 мільйонів гривень — це саме та сума, яку держбюджет України витратив на суддів ОАСК за останні три роки. Суд, якого не існує вже понад три роки.
Свого часу ОАСК став символом суддівської корупції та кругової поруки. Його рішення забороняли акції протесту під час Революції гідності, блокували кваліфікаційне оцінювання суддів, скасовували декомунізацію, а також масово поновлювали неатестованих міліціонерів. Саме в стінах цього суду, згідно із даними слідства, розробляли сценарії повернення Віктора Януковича до влади — вже після початку повномасштабного російського вторгнення.
Справжній масштаб цинізму став очевидним після оприлюднення НАБУ так званих «плівок Вовка» — записів із кабінету тодішнього голови ОАСК Павла Вовка. Вони показали, як судді відверто обговорювали контроль над ключовими судовими інституціями та свій вплив на найважливіші державні рішення.
Влада стала більш активною після викриття детективами НАБУ рідного брата Вовка, який отримав хабар у 100 тисяч доларів — нібито для передачі суддям ОАСК. Після цього президент вніс законопроєкт про ліквідацію суду, і 13 грудня 2022 року Верховна Рада формально завершила історію ОАСК. Однак ця ліквідація виявилася лише формальною.
Суд без суду, але з зарплатами
Сьогодні Павло Вовк та ще кілька суддів ОАСК обвинувачуються у створенні злочинної організації з метою захоплення контролю над органами суддівського врядування. Сам Вовк звільнений тільки у 2025 році, але й після цього має серйозні шанси на повернення на посаду завдяки рішенню Верховного Суду.
Понад 40 інших суддів ліквідованого ОАСК досі мають чинний статус і отримують значну винагороду з бюджету. Частина з них прагне піти у «почесну» відставку з довічними виплатами, інші — зберігають свій вплив в системі або просто чекають відповідного моменту для повернення до ухвалення рішень.
Кримінальні справи, що буксують
Матеріали «плівок Вовка» стали основою щонайменше двох кримінальних проваджень, які дійшли до судового розгляду.
Перша, ключова справа (№ 991/2030/22) слухається у Вищому антикорупційному суді. Вона стосується спроб групи суддів ОАСК впливати на державні рішення та суддівське врядування. Серед обвинувачених є Павло Вовк, Євген Аблов та Ігор Погрібніченко.
Хоча слідство закінчилося ще у 2021 році, захист системно затягує процес. Серед найяскравіших епізодів — вимога перекласти 220 томів матеріалів шрифтом Брайля через залучення адвоката з вадами зору. Суд змушений був обмежити строки ознайомлення, і лише влітку 2022 року обвинувальний акт потрапив до ВАКС.
Далі — класичний арсенал процесуального саботажу: відводи суддям, заміни адвокатів, неявки на засідання, десятки клопотань. Одне з слухань взагалі не відбулося через те, що захисник повів дітей до аквапарку.
У 2025 році справа перетворилася на «футбол» між інстанціями: захист масово оскаржував процесуальні рішення, завантажуючи Апеляційну палату ВАКС та Верховний Суд.
Наступне засідання призначене на 29 січня 2026 року. За нинішнього темпу розгляд у першій інстанції може тривати до трьох років, а з урахуванням апеляції фінальне рішення в цій справі відкладається на невизначений термін.
Друге провадження (№ 757/21651/24-к) стосується блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і тиску на судові органи. Окрім Вовка, Аблова та Погрібніченка, у цій справі фігурує суддя Суворовського райсуду Одеси Іван Шепітко.
Ця справа тривалий час мандрувала між суддями Печерського райсуду через самовідводи і лише наприкінці 2025 року потрапила до Подільського суду. Проте навіть там перспективи покарання дуже малі — строки давності фактично позбавляють суд можливості притягнути фігурантів до відповідальності.
Навіть за найбільш оптимістичного сценарію вироки у справах суддів ОАСК можна очікувати лише через кілька років. Судді, як жодна інша група, знають, як використовувати процесуальні механізми на свою користь. Поки ж держава продовжує витрачати мільйони на ліквідований суд, справедливість залишається в стані очікування.
Кого вже звільнили і чому решта лишається при посаді
Вища рада правосуддя (ВРП) може звільняти суддів лише за двома механізмами: кваліфікаційне оцінювання та дисциплінарне провадження.
На відміну від кримінального процесу, ці процедури є значно швидшими та простішими: нижчий стандарт доказування, автономність від кримінальних справ, прямий вплив на статус судді.
З 2023 року ВРП могла остаточно позбавити посади лише трьох суддів ОАСК з майже п’ятдесяти:
- Тетяну Шейко — після провалу кваліфікаційного оцінювання,
- Павла Вовка та Альону Мазур — у межах дисциплінарного провадження.
Кандидатури на звільнення Євгенія Аблова, Володимира Келеберду та Костянтина Пащенка теж подали, але остаточне рішення ВРП заблоковане через відсутність кворуму.
Після запуску Служби дисциплінарних інспекторів у 2025 році ВРП відкрила численні дисциплінарні справи, але, за винятком провадження щодо Келеберди, подальшого руху не отримали. Не відкритими залишаються й пріоритетні справи, такі як чотири скарги на Ігоря Погрібніченка, одного з найтісніших соратників Вовка.
Таке затягування вказує на те, що судді ОАСК досі мають значний вплив у судовій системі, а ВРП або ж вагається, або боїться нападати на їхню «недоторканність».
Кваліфікаційне оцінювання: саботаж і лазівки
Ще один механізм — кваліфікаційне оцінювання, яке «оасківці» масово саботували з 2019 року за вказівкою Вовка. Досі вони уникають тестування, часто повідомляючи про «хворобу» — і ця схема триває роками.
Приміром: Ігор Качур та Віталій Амельохін двічі не з’являлися на іспит у 2019 році, чотири рази у 2024 році та ще раз у 2025 році.
За два з половиною роки роботи оновленої ВККС лише четверо суддів ОАСК були направлені на звільнення за результатами оцінювання:
- Тетяна Шейко,
- Петро Ковзель,
- Любов Маруліна,
- Марина Бояринцева.
Проте, крім Шейко, остаточного рішення ВРП щодо решти ще немає. Це означає, що вони все ще мають шанс на «почесну відставку» і довічні виплати.
Ще 18 суддів пройшли всі етапи оцінювання, залишилась лише співбесіда. ВККС може провести її навіть без присутності судді, якщо той систематично не з’являється. Проте окремі члени комісії досі не призначають дати співбесіди, що знову свідчить про страх або вплив «оасківців».
Можливий реванш ОАСК через Верховний Суд
Навіть скромні успіхи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії можуть бути знівельовані Верховним Судом.
У 2025 році Велика Палата ВС почала розгляд справ, які потенційно можуть повернути мантії найодіознішим суддям, серед яких — ексголова ОАСК Павло Вовк. Його справа розглядається зараз, наступне засідання призначено на 29 січня 2026 року.
Вовк оскаржує своє звільнення, стверджуючи, що матеріали негласних слідчих розшукових дій (НСРД) можна використовувати лише у кримінальних провадженнях, а ВРП не мала права на них покладатися. Хоча усталена практика Верховного Суду допускає використання таких матеріалів, ВС може поміняти позицію на користь Вовка.
Якщо суд стане на його бік, це буде сигналом: навіть після ліквідації ОАСК і звільнення за очевидні порушення можна повернутися через вплив у Верховному Суді. Наслідки можуть бути катастрофічними: десятки дисциплінарних рішень можуть опинитися під загрозою, а адвокатам суддів-хабарників досить буде стверджувати: «ВРП використала недопустимі доказів — звільнення незаконне».
Це відчинить двері не тільки для Вовка, але й для багатьох його соратників, які фігурують у «плівках Вовка». Всі зусилля оновлених ВРП та ВККС на очищення судової системи можуть бути зведені нанівець.
Нові адмінсуди: шанс, якого не можна змарнувати
Після ліквідації ОАСК система отримала новий виклик. Замість скандального суду повинні запрацювати Спеціалізований окружний адміністративний суд (СОАС) та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд (СААС). Вони розглядатимуть справи за участю найвпливовіших органів влади: Кабміну, міністерств, НБУ, а також рішень комісій із відбору керівників НАБУ, САП і НАЗК.
Створення цих судів — не добробутова воля влади, а вимога МВФ та Євросоюзу, закріплена у Ukraine Facility. Без цього Україна не зможе виконати частину євроінтеграційних зобов’язань і не отримає фінансування. До кінця 2026 року обидва суди мають запрацювати в повному обсязі.
Наразі ВККС оголосила конкурс на 27 посад у цих судах — подалося 268 кандидатів. Відбір проводитиме сама комісія та Експертна рада з трьох українських і трьох міжнародних експертів із вирішальним правом голосу. Завдання — відібрати лише незалежних і доброчесних кандидатів, щоб не повторити помилку ОАСК.
Зусилля очищення під загрозою
Після ліквідації ОАСК його судді не зникли з системи, а зберегли всі привілеї й високі винагороди з бюджету — кошти, які могли б піти на десятки FPV-дронів або перехоплювачів, що рятують українські міста від російських БПЛА.
Якщо ВРП та ВККС надалі ігноруватимуть дисциплінарні скарги та кваліфікаційне оцінювання «оасківців», ті зможуть дочекатися необхідного стажу та піти у почесну відставку з довічними виплатами.
Додаткова загроза виникає від Верховного Суду, чиї рішення можуть відкотити навіть ті незначні спроби очищення системи, повернувши мантії суддям, які вже звільнені, і заблокувавши звільнення інших фігурантів «плівок Вовка».
Європейська Комісія вже три роки поспіль наголошує на необхідності реформи Верховного Суду за залученням міжнародних експертів. Оновлення ВС входить у список 10 пріоритетних реформ для вступу до ЄС, але значних зрушень досі немає.
Історія ОАСК триває — у зарплатних таємницях, у заблокованих дисциплінарних справах та шансах на новий справедливий суд. Лише постійна увага суспільства та принципова позиція суддів ВС, членів ВРП і ВККС можуть запобігти реваншу.
Раніше інформаційні агентства повідомляли про те, що журналісти hromadske оприлюднили розслідування щодо статків родини колишнього керівника Бюро економічної безпеки та чинного прокурора Максима Кутерги, які, за їхніми даними, можуть не відповідати задекларованим доходам.
Фото: колаж інформаційних агентств
Створено за матеріалами: kyivschina24.com