Під час чергового обстрілу столиці постраждала унікальна пам’ятка архітектури на сучасному бульварі Тараса Шевченка, 4 — колишній готель «Санкт-Петербург». Іронія та трагізм полягають у тому, що будівля з такою назвою вже вдруге за останнє століття піддається руйнації через російську агресію. Про це повідомив місцевий активіст Дмитро Перов.
Історик Антон Короб задокументував наслідки нових ушкоджень та нагадав про глибокий, майже детективний історичний контекст цієї локації.
Прибуткову будівлю готелю збудували у 1901 році.
- Автори проєкту: Видатний цивільний інженер Йосип Зекцер розробив проект, а замовником будівництва став київський адвокат Григорій Богров.
- Сторінки історії: Син замовника, Дмитро Богров, залишив слід у світовій історії. 1 вересня 1911 року він влаштував смертельний замах на голову ради міністрів російської імперії Петра Столипіна в київському оперному театрі.
Сучасні руйнування стали фактичним повторенням трагедії 108-річної давності:
- Перший погром (1918 рік): У січні 1918 року, всього через 17 років після зведення, готель зазнав значних пошкоджень внаслідок жорстокого артилерійського обстрілу, організованого більшовицькими загонами під командуванням Михайла Муравйова.
- Другий погром: Історія повторюється, і російські збройні сили знову знищують архітектурну спадщину столиці.
Багато хто не знає, але земельна ділянка під готелем має свою давню історію. Первісно вона належала Людвігу Горецькому, відомому представнику польської національної меншини у Києві, який очолював дерматологічну клініку університету Святого Володимира.
У 1874 році архітектор Олександр Шілле за власним проєктом збудував у дворі витончений двоповерховий особняк у стилі історизм. Ця старіша будівля досі ховається всередині кварталу і під час останнього обстрілу також зазнала пошкоджень.
Головний фасад колишнього готелю «Санкт-Петербург» має державний захист і статус пам’ятки архітектури (Наказ Мінкульту від 04.09.23 № 474, охоронний № 3211-Кв). Натомістя, будівля лікаря Горецького, незважаючи на свій поважніший вік, досі не має охоронного статусу, що значно ускладнює її відновлення та ставить під загрозу її збереження.
Також повідомлялося, що після російського обстрілу Національна кіностудія імені Олександра Довженка зберегла одну з найцінніших частин своєї спадщини — архів із близько 600 фільмів, більшість з яких досі існує тільки на плівці. Сховище кіноплівок розташоване всього за кілька метрів від місця влучання. Вибухова хвиля вибила вікна та двері, проте сама колекція дивом залишилася неушкодженою.
Фото: Дмитро Перов, ДСНС
Створено за матеріалами: kyivschina24.com