Спадок під загрозою
«Спадок під загрозою» переносить нас у серце історичного Подолу — місця, де воєдино зливаються повсякденне життя і давні традиції. Проте сьогодні ця історія перебуває під ризиком: Житній ринок, одна з найбільш упізнаваних архітектурних ознак району, терпить занепад і поступово втрачає свій первісний вигляд. Поки в столиці тривають дискусії про реставрацію, ринок починає руйнуватися на очах містян.
Пам’ятка під загрозою
У четвер Київрада планує знову винести на розгляд питання про продаж Житнього ринку – одного з найвідоміших та найстаріших ринків столиці. Попри суспільний резонанс, депутати збираються голосувати фактично «всліпу» – без всебічного аналізу фінансового і технічного стану об’єкта, а також без виїзду відповідних робочих груп на місце. Про це повідомляє голова громадської ради при КМДА Геннадій Кривошея.
Активісти та частина депутатів стурбовані: чи не стане чергова спроба «оновлення» ринку схемою переведення комунального майна до приватних рук за заниженою ціною?
Люди нагадують, що Житній роками занепадав, а тепер його можуть «віддати за копійки» — без жодної гарантії, що через кілька років на його місці не з’являться чергові висотки.
Громадські активісти, такі як Євген Клопотенко та Анна Мірошниченко, не раз організовували обговорення майбутнього ринку. Однак їхні пропозиції так і не стали частиною офіційного процесу ухвалення рішення. Представники громади припускають: думка киян знову «випала» з процедури — і Київрада рухається до рішення без належної прозорості.
Звернення до мера: «Кличко, згадайте нашу боротьбу»
Окремо громадська спільнота звернулася до мера Віталія Кличка. Активісти наголосили, що ще у 2009-2010 роках, разом із профспілками та громадськістю, він брав участь у боротьбі за збереження ринку. Тож тепер просять не допустити його продажу та остаточного знищення унікального об’єкта.
«Хтось знову намагається загарбати комунальне майно?» – запитують активісти й закликають міську владу пояснити, чому рішення ухвалюється поспіхом і кулуарно.
Історія Житнього ринку
Житній ринок, один із найдавніших торговельних осередків Києва, заклав свої корені на Подолі ще з доби Київської Русі. Площа, де він розташовувався, була розділена річкою Глибочицею на дві частини і зрештою стала активним середовищем для торгівлі та ремесел. Вже в першій половині ХІІ століття торговельні громади почали зводити навколо площі храми, зокрема церкву Богородиці Пирогощі, однією з важливих святинь Подолу.
У XV столітті Житній ринок став головним торговельним центром, де два рази на рік проводилися великі ярмарки. Його значення зберігалось століттями, завдяки розташуванню близько до Дніпра і міської гавані — стратегічного транспортного вузла.
10 квітня 1919 року ця локація опинилася в епіцентрі Куренівського повстання проти більшовиків, ставши важливим пунктом подій.
Сучасний вигляд ринки здобув у 1980 році, коли відкрита нова криту будівлю, спроектовану архітекторами Ольгою Моніною, Валентином Штолько та конструктором Борисом Беднарським. До 1500-річчя Києва фасад прикрасили металевим панно «Із варяг у греки», виконаним художником Анатолієм Домничем.
Сьогодні ринок розташований на Житньоторговельній площі та зберігає статус важливої історичної та торговельної точки Подолу.
Архітектурні особливості
Житній ринок вражає своїм конструктивістським стилем, побудованим відповідно до принципів функціональності та демонстрації інженерних здобутків свого часу. Цей стиль виник в епоху індустріального прогресу, коли архітектори відмовлялися від зайвої декоративності, фокусуючись на можливостях сталі і залізобетону. Архітектор Валентин Штолько у своїй важливій праці «Архітектура споруд з висячими покриттями» підкреслював, що саме технологічний прогрес став основою для таких масштабних інженерних рішень.
Історично Житній ринок слугував не лише центром торгівлі, а й важливим осередком економічної активності, задовольняючи потреби киян у товарах і формуючи ритм життя району.
Сучасну будівлю ринку було зведено в 1980 році в рамках масштабної реконструкції Києва до Літніх Олімпійських ігор у Москві. Характерною рисою стали висячі залізобетонні покриття, що поєднали простір і економію конструкцій відповідно до принципів конструктивістського інженерства. Житній ринок був розрахований на 1350 торговельних місць і на той час вважався найбільшим критим ринком у Європі.
Для Києва ринок став символом модернізації та інженерного прогресу пізньорадянського періоду. Масштаб споруди і новаторські рішення підкреслювали прагнення міста до сучасності та технічних інновацій.
Фасад ринку прикрашають мозаїчні панно «З варягів у греки», створені українським графіком і монументалістом Анатолійом Домничем. Вони не лише надають ринку художньої виразності, а й підкреслюють історичну сутність торговельних традицій Подолу. Цей район з давніх-давен був ключовим пунктом на шляхах варягів, а серед його мешканців переважали купці та ремісники, відображення чого ми можемо побачити у старовинних топонімах — Дехтярі, Гончарі-Кожум’яки.
Значення сьогодні
Не зважаючи на труднощі, пов’язані зі збереженням і реставрацією, Житній ринок залишається яскравою частиною міського простору. Він продовжує приваблювати киян та гостей міста, утримуючи статус важливої архітектурної й соціальної локації Подолу.
Останніми роками Житній ринок усе частіше потрапляє під суспільну увагу. Навколо його майбутнього створюють петиції, організовують акції та дискусії, що лише підсилює його значущість. Для туристів, які вперше відвідують Київ, ринок стає однією з автентичних точок маршруту — місцем, де поєднуються історія, місцева культура й живий подільський ритм.
Фото: Колаж, Геннадій Кривошея, ШОТАМ
Створено за матеріалами: kyivschina24.com