Військовослужбовець Геннадій Сінцов, який був на виставці зброї під час російського ракетного обстрілу 24 липня, поділився своїми переживаннями. Він пригадав перші миті після вибухів та розповів, як власним автомобілем евакуював тяжкопораненого товариша. Ці спогади військовий опублікував на своїй сторінці у Facebook.
В день атаки Геннадій Сінцов перебував серед учасників виставки зброї, коли по території вдарили російські балістичні ракети. Незважаючи на небезпеку, чоловік вижив та пізніше детально описав усе, що відбувалося навколо в момент обстрілу.
«Чудом вцілів»: як військовий опинився на місці російського удару
За словами військового, йому вдалося врятуватися лише дивом.
«Я там був особисто. Чудом вцілів і вивіз на своєму авто важкопораненого товариша», — зазначає Геннадій Сінцов.
Він розповів, що про проведення заходу дізнався заздалегідь. Спочатку планувалося, що вони прибудуть більшою групою, однак через організаційні нюанси це не вдалося здійснити. У результаті велика команда інструкторів не змогла приєднатися до нього.
«Смс з місцем проведення отримав в особисті повідомлення пізно ввечері в четвер», — каже він.
На місце заходу Сінцов прибув орієнтовно о 10:25. Реєстрацію він завершив близько 10:35, а потім разом із товаришем вирушив оглядати експозицію та вітатися зі знайомими. Початок заходу затягнувся через те, що ще тривала реєстрація учасників.
«Від траси до місця їхати декілька сотень метрів вузькою дорогою в лісі. Це місце активного відпочинку, просто приватний тир. Парковка тиру має декілька рівнів. На верхньому можна було залишити авто, а нижній слугував місцем для заходу», — підкреслює військовий.
Приблизно о 11:15–11:20 військовий спитав організаторів, коли розпочнеться подія. Йому відповіли, що старт буде після завершення офлайн-реєстрації всіх учасників.
«Біля реєстраційного намету було близько 30–40 осіб. Хоча писали, що на заході брало участь близько 300 учасників, це не так. Думаю, що на момент вибухів було 100–150 учасників і організаторів, а всі інші знаходились у стрілецькому тирі», — додає Геннадій.
«Майже всі лежали на землі»: перші хвилини після вибухів і порятунок пораненого
Після цього Геннадій повернувся до товариша. Саме в цей момент пролунали потужні вибухи. За його словами, дві ракети вибухнули зовсім поруч.
«Я не чув сирени. Чи працював звʼязок, не знаю. Ми розмовляли, в телефон не дивився. Від вибухів я трохи пригнувся і оглянув намети. Майже всі лежали на землі. Наче хтось стукнув кулаком по шахівниці. Багато хто кричав від болю. З одного з наметів щось велике випало і горіло», — згадує військовий.
Його товариш лежав обличчям донизу. Спершу Геннадій подумав, що той просто впав після вибуху, проте не покидала думка про можливий повторний удар.
«Я став кричати товаришу, що потрібно бігти звідси. Одночасно запитував, чи є тут сховище. Хтось пробіг поруч і показав рукою в сторону — десь там. Це все відбувалося миттєво. Товариш не піднімався. Я нахилився, щоб перевернути його. Він тримався руками за живіт з лівого боку, а між пальцями виднілися кишки», — ділиться чоловік.
Не бажаючи витрачати час через ризик повторних обстрілів, військовий почав тягти пораненого товариша за ноги до найближчої будівлі. Згодом до нього приєдналися інші.
«Я максимально притиснув його рукою до дірки в животі, сказав, що зараз пригоню автомобіль. В будь-якій момент могла бути чергова атака — чекати не можна. Оскільки поранених було багато, зрозумів, що лікарі до нас дістануться не скоро. В голові було дві думки: важке поранення в живіт та ймовірність нового удару», – підкреслив військовий.
Перебігаючи через територію, де проходив захід, Геннадій почув ще один вибух. Близько п’яти хвилин пройшло від перших двох вибухів до третього. Коли він добрався до автомобіля, побачив, що заднє скло вже вибите, а лобове пошкоджене. Проте чоловік зумів завести машину й виїхати.
«Товариша затягли трошки глибше, чимось прикрили дірку в животі. Я підбіг і попросив допомоги, щоб затягнути його в авто. Нас було 4–5, ми поклали його на заднє сидіння, і я поїхав. Товариш був у свідомості, я весь час щось говорив, типу: «Терпи, ми зараз, я швидко, тримай міцніше». Він просто тримав кишки руками. Зупинятися не було часу. Пізніше я зрозумів, що у нього була внутрішня кровотеча», – згадує Геннадій Сінцов.
Під час виїзду Геннадій побачив багато людей із травмами. Автомобілі, що їхали повз, зупинялися, щоб забрати постраждалих. Коли Геннадій залишав територію, скупчення транспорту ще не виникло.
Пораненого товариша військового лікарі оперували майже шість годин. За значної крововтрати його стан залишається важким, однак, за словами Геннадія Сінцова, він житиме.
Фото: ДСНС України
Створено за матеріалами: kyivschina24.com