Несподівані блекаути та короткі включення світла вночі стали звичною реальністю для українців. Яка ситуація в енергетиці країни та яким чином функціонує система, здатна витримувати атаки ворога, пояснює Володимир Кудрицький, колишній голова правління Укренерго для texty.org.ua. Ця компанія відповідає за магістральні високовольтні лінії і підтримку балансу між регіонами.
Чотири стовпи стійкості: чому система продовжує працювати
Енергосистема України функціонує на базі складної архітектури, кожен елемент якої виконує свою важливу роль. Як зазначає Кудрицький, життєздатність цієї мережі забезпечують чотири основні чинники: великий генераційний потенціал, магістральні мережі «Укренерго», розподільчі мережі обленерго та активна робота протиповітряної оборони.
Одним із важливих досягнень стало зведення понад 80 захисних укриттів на підстанціях «Укренерго».
«Шахеди» не можуть подолати ці укриття», — підкреслює ексголова компанії.
Навіть у разі влучання, досвідчені інженери можуть швидко відновити роботу. Крім активного захисту з повітря (Patriot, дрони-перехоплювачі), важливу роль відіграє пасивний захист — бетонні та металеві конструкції для трансформаторів.
П’ять центрів впливу: проблема управлінського хаосу
Незважаючи на технічну стійкість, система стикається з управлінським безладом. Публічні конфлікти між центральною владою та міськими головами з приводу відключень лікарень — лише верхівка айсберга. Головною проблемою є відсутність єдиної вертикалі в управлінні енергетичною безпекою.
«Влада за роки великої війни так і не дала ясної відповіді на питання: хто відповідає за енергетичну безпеку країни?» — наголошує Кудрицький. На сьогодні рішення ухвалюють щонайменше п’ять різних структур: Кабмін, профільне міністерство, Офіс Президента, Ставка та координаційні штаби. У кризовій ситуації кожен орган намагається перекласти відповідальність на інших. Внаслідок цього, ключові питання захисту об’єктів опинилися розподіленими між відомствами, створюючи «управлінський вакуум».
Міраж «президентського гігавата»
Децентралізація генерації — це стратегічний крок у вигляді заміни великих ТЕС сотнями малих газових станцій і накопичувачами. Проте реальні результати виявились значно меншими за обіцяні. Замість очікуваних 1 ГВт потужностей, наразі функціонує лише близько 500–600 МВт.
Державні компанії виконали заплановане лише на 10–15%. Приватний сектор готовий інвестувати, але його стримують «какофонія» сигналів з боку держави.
«Інвестори чують цю какофонію і роблять висновок, що держава сама не знає, в якому напрямку рухатися», — пояснює Кудрицький.
Постійні зміни в правилах, тиск силових органів та суперечливі обіцянки (від будівництва нових атомних блоків до розвитку вугільної галузі) затримують розвиток маневрової генерації, що могла б суттєво зменшити дефіцит в містах.
«Червона картка» від міжнародних донорів
Найтривожнішим аспектом є фінансове виснаження енергетичного сектору. Захист та відновлення енергооб’єктів трималися виключно на донорських коштах — за три роки «Укренерго» залучило понад 3 млрд євро. Проте зараз потік фінансування значно скоротився.
Причина в руйнації прозорого корпоративного управління. Скасування незалежної наглядової ради в «Укренерго» стало «червоною карткою» для міжнародних партнерів. Відповідно, компанія зіштовхнулася з дефолтом за євробондами та зупинкою великих програм підтримки.
«Донори вірили, що кошти не будуть розкрадені… Зараз у це більше не вірять», — вказує експерт.
Такі компанії, як «Енергоатом» чи «Центренерго», практично не отримують допомоги з-за кордону через непрозорість та неформальний вплив Офісу Президента.
Чи можливий повний блекаут?
Попри критику управлінських структур, Кудрицький зберігає обережну надію на майбутнє системи. Ресурс ворога не безмежний: великі витрати на дрони та зменшення доходів від нафти обмежують його здатність безкінечно масштабувати атаки.
«Причин для розслаблення немає, проте й впадати у відчай теж не варто. Ворогу не вдасться зламати українську енергосистему», — підсумовує він.
Система виживе в 2026 році залежно від того, чи зможе держава повернути довіру інвесторів та належно вибудувати чітку вертикаль відповідальності, замість «перекладання» відповідальності.
Фото:
Створено за матеріалами: kyivschina24.com