Агломерація навколо столиці існує уже давно, хоча поки що не має єдиного управлінського механізму. Про можливість поєднання розвитку столиці з передмістями без втрати автономії громад пише PRAGMATIKA.MEDIA.
Агломерація без правил
Урбаніст Сергій Момотюк зазначає, що суттєва проблема не в самій агломерації, а в відсутності механізмів, що забезпечують її управління.
За його словами, в Україні досі не прийнято законодавство, що регламентувало б статус міських агломерацій, моделі управління та принципи розподілу ресурсів. Хоча громади можуть співпрацювати відповідно до чинного законодавства, цього достатньо лише для реалізації окремих ініціатив, а не для комплексного управління регіоном.
На даний момент агломерація фактично існує. Це підтверджують регулярні міграційні процеси, спільні ринки праці та нерухомості, а також єдина інфраструктурна мережа. Проте кожна громада продовжує ухвалювати рішення самостійно, що призводить до хаотичної забудови, перевантаження доріг та соціальної інфраструктури.
«Агломерація де-юре повинна включати спільний координаційний орган з відповідними повноваженнями, єдиний генеральний план і механізми спільного фінансування або перерозподілу податкових надходжень. Однак на сьогоднішній день кожна громада ухвалює рішення в основному самостійно», — підкреслює Сергій Момотюк.
Затори — лише симптом
Експерт підкреслює, що транспортні проблеми не можуть бути вирішені лише за допомогою нових доріг або розв’язок.
На його думку, існуючий транспортний колапс є наслідком просторової політики, в рамках якої навколо столиці активно зводять житло, але не забезпечують достатню кількість робочих місць, навчальних закладів, медичних установ та громадських просторів. Це змушує тисячі жителів передмість щодня їхати до столиці.
Ще одною значущою проблемою є хаотична забудова. Нові житлові масиви часто з’являються без належного транспортного сполучення та узгодженої стратегії розвитку, а питання будівництва транспортних вузлів залишаються без чіткого розподілу відповідальності між територіями.
«Транспортна система регіону досі не сприймається як єдине ціле, тому фінансові ресурси продовжують витрачатися на «швидкі рішення»: латання доріг, локальні ремонти чи окремі розв’язки, які лише тимчасово полегшують проблему, але не усувають її корінь», — зауважує урбаніст.
На думку Момотюка, найближчим часом імовірність збереження нинішньої моделі, при якій громади розвиватимуться окремо, залишається високою. Оптимальним варіантом експерт вважає добровільну координацію, за якої кожна громада зберігає автономію, але разом із сусідами планує розвиток транспортної, інженерної та комунальної інфраструктури.
«Якщо система управління й далі не буде відповідати реаліям, регіон ризикує стати економічно успішним, але менше комфортним мегаполісом», — підсумовує експерт.
Співпраця без втрати самостійності
Голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк вважає, що конкуренція між громадами не повинна заважати спільному розвитку. Це стає особливо актуальним після початку повномасштабної війни, коли багато громад прийняли значну кількість внутрішньо переміщених осіб.
За її словами, громади, які створюють умови для інтеграції переселенців, в перспективі отримують не лише нових мешканців, а й додаткові економічні можливості та зріст місцевих бюджетів.
Шуляк підтверджує, що агломераційна співпраця не означає втрати фінансової автономії. Європейський досвід демонструє, що громади можуть зберігати власні бюджети та повноваження, координуючи при цьому розвиток транспорту, інженерних мереж, житлової забудови й просторового планування.
«Така модель не лише можлива, а й необхідна для великих міських територій, які давно вийшли за межі однієї громади», — підкреслює вона.
Водночас, як зазначає народна депутатка, основною умовою успішної співпраці є єдине просторове планування.
«Сучасне містобудування не може базуватися на випадкових рішеннях чи точкових детальних планах. Потрібні актуальні містобудівні документи й просторове планування не лише для однієї громади, а для всієї території».
Вона попереджає, що без такої координації громади й далі стикатимуться з хаотичною забудовою, перевантаженими дорогами, дефіцитом соціальної інфраструктури та втратою інвестиційної привабливості.
Передмістя можуть розвиватися без втрати власного обличчя
Директор Департаменту містобудування й архітектури КОВА Ярослав Янович не згоден з тим, що між столицею і сусідніми громадами немає координації. За його словами, наразі громади співпрацюють у питаннях просторового планування, транспортної інфраструктури, відновлення територій та розвитку інженерних мереж. Однак ці механізми потребують подальшого вдосконалення.
В якості прикладу він наводить роботу над транспортною моделлю, що реалізується в межах програми відновлення, а також співпрацю КОВА зі столицею під час підготовки змін до Генерального плану.
Окрім того, Янович підкреслює, що інтеграція до агломерації не повинна вести до втрати місцевої ідентичності.
На його думку, сучасні комплексні плани дедалі частіше враховують історичний контекст, природні ландшафти та характер забудови. Тому такі міста, як Ірпінь, Буча, Вишгород або Бровари, вже давно стали не лише «спальними районами», а й формують власне міське обличчя.
«Ми розуміємо, що приміська зона є важливою складовою агломерації, тому постійно працюємо над поглибленням взаємодії та знаходженням рішень для збалансованого розвитку всього регіону», — зазначає Ярослав Янович.
Ірпінь: партнерство замість конкуренції
Перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Пащинський вважає, що незважаючи на відсутність формальної моделі управління агломерацією, громади вже активно взаємодіють. Частину координаційних функцій виконує обласна військова адміністрація, однак міста можуть співпрацювати для реалізації спільних ініціатив. Як підтвердження цього він наводить взаємодію Ірпеня та столиці у сфері водопостачання.
Пащинський впевнений, що Ірпінь давно став не просто містом-супутником столиці.
«Ірпінь є самодостатнім містом зі своєю економікою та потужним внутрішнім ринком. Наразі в громаді працює приблизно 15 тисяч підприємств при населенні близько 80 тисяч осіб, що свідчить про високий рівень економічної активності», — зазначає він.
На його думку, місто має розвинуту інфраструктуру, і до Ірпеня щодня приїжджають працювати не лише жителі області, а й кияни. Тому стратегія громади полягає не в конкуренції з містом, а в розвитку власних переваг і створенні комфортного середовища для життя.
Пащинський також підкреслює, що після 2022 року нові державні будівельні норми допомагають уникнути надмірної щільності забудови. Водночас надзвичайно важливу роль у збалансованому розвитку повинні відігравати самі громади, відповідально плануючи використання своїх територій.
На його думку, оптимальна модель взаємодії столиці та передмість — це постійна комунікація та координація рішень, оскільки багато питань, таких як транспорт, поводження з відходами та поховання, не можуть бути ефективно вирішені окремо.
Девелопмент має працювати на розвиток громад
Співзасновник інвестиційної групи «MOLODIST» Володимир Карплюк переконаний, що сучасні передмістя дедалі частіше сприймаються як самостійні міста зі своєю ідентичністю, а вибір житла вже визначається не лише вартістю, а й якістю міського середовища.
«Ті міста, які послідовно поглиблюють свою ідентичність, розвивають громадські простори, інфраструктуру й формують свій характер, стають більш привабливими для нових мешканців та інвесторів», — стверджує він.
На його думку, функція девелопера не повинна обмежуватися тільки будівництвом житла. Бізнес має долучатися до створення парків, площ, громадських просторів та допомагати громадам у плануванні простору. Найкращих результатів, на його думку, можна досягти лише через партнерство між бізнесом, місцевою владою та державою.
Водночас він наголошує, що довгострокова цінність будь-якого проєкту залежить від єдиної транспортної та інфраструктурної стратегії всього регіону, тому такі рішення потрібно ухвалювати за участі громад, області, столиці та експертів.
Головний виклик — не транспорт, а взаємодія
Дискусія про майбутнє агломерації показує, що більшість учасників погоджуються з основними проблемами: транспорт, хаотична забудова, просторове планування та інженерна інфраструктура вийшли за межі компетенції окремих громад. Однак питання, хто має виконувати функцію координатора цих процесів, залишається відкритим.
Європейський досвід свідчить, що успішні агломерації не будують на централізації, а на поступовому формуванні спільних правил для вирішення викликів, з якими жодна громада не може впоратися сама. Тому пошук балансу між автономією й співробітництвом стає одним із ключових викликів для столичного регіону.
Фото: з відкритих джерел
Створено за матеріалами: kyivschina24.com