Понад чотири роки відзначаються з моменту деокупації регіону. Для більшості територіальних громад цей період став часом активного відновлення та пошуку оптимальних рішень. Проте для жителів села Залісся Великодимерської громади повернення до своїх домівок стало затяжним бюрократичним випробуванням.
Після ворожого обстрілу навесні 2022 року гуртожиток на вулиці Центральній, 12 став непридатним для мешкання. Окрема будівля поряд під номером 10 також перебуває у критично занедбаному стані. Люди залишилися сам на сам із наслідками руйнувань та незрозумілими рішеннями місцевої влади.
Більше 30 власників і мешканців залишилися без даху: деякі змушені шукати житло на стороні, частина тимчасово переселена до іншого гуртожитку, а інші виїхали за кордон або знайдуть притулок у родичів і знайомих.
Люди обурені не тільки тим, що гуртожиток, який знаходиться на балансі КП «Великодимерське», досі не відновлено, але й тим, що за чотири роки ніхто так і не дав їм чіткої відповіді: хто і коли вирішить їхню проблему.
У деталях цієї резонансної справи розбиралися в межах рубрики «Політика без фільтрів».
Влада знала, але будинок так і не відновили
За словами мешканців і місцевої активістки, керівниці ГО «Створені Дія Ти» Антоніни Корнієнко, аварійний стан гуртожитку був очевидним ще навесні 2022 року, про що свідчили акти обстежень, фотографії та відеозаписи.
В серпні того ж року люди намагалися власними силами перекрити дах, щоб врятувати будівлю від подальшого руйнування. Згодом це покриття демонтували, а нові роботи, виконані за кошти місцевого бюджету, мешканці вважають неякісними.
Люди впевнені, що такий ремонт не вирішив проблему, а навпаки – лише погіршив технічний стан будівлі.
Парадокс «єВідновлення»
У цьому контексті ситуація набуває особливого резонансу. Незважаючи на те, що місцева влада знала про аварійний стан гуртожитку, мешканцям продовжували погоджувати державні компенсації за програмою «єВідновлення» на ремонт окремих кімнат.
Однією з тих, хто скористалася програмою, стала місцева мешканка Наталія, про що повідомляє видання «Трибуна – Бровари».
«Приїхала комісія, оглянула, зарахували мені ще решту 70 тисяч гривень і запитують: «Як ви тут будете жити?».
Наталія зазначає, що сама хотіла задати це питання членам комісії, на що отримала відповідь:
«Це до Димерської громади, яка має відновлювати вам гуртожиток».
Проте роки минають, а будівля залишається аварійною. Коли мешканці знову звернулися до Великодимерської селищної ради з вимогою про відновлення гуртожитку, почуте їх шокувало.
«Ми не можемо виділити кошти на ремонт, тому що, що відновлене – потрібно розібрати», – зазначив заступник селищного голови Олександр Куценко.
Більш того, намагаючись пояснити причини затримки, чиновник озвучив аргумент, який викликав ще більшу хвилю обурення серед присутніх.
«На сьогодні багато кримінальних справ через те, що віковий знос ставили як руйнацію», – повідомив Куценко.
Ця заява викликала обурення мешканців, адже вони стверджують, що будинок постраждав саме внаслідок агресії. Спроба виправдати його стан «віковим зносом» виглядає як перекладання відповідальності за відбудову.
Проте це пояснення породжує ще більше запитань. Якщо, за словами заступника селищного голови Олександра Куценка, будівля фактично є аварійною через зношеність, чому окремим мешканцям погоджували компенсації за програмою «єВідновлення», яка призначена для житла, пошкодженого внаслідок бойових дій після 24 лютого 2022 року?
Виконувач обов’язків начальника управління БЖКГ та розвитку інфраструктури Великодимерської сільради Олександр Золотопольський додав ще одну деталь, що ілюструє основну проблему:
«За одними документами ваш будинок треба відселити та розібрати, а за іншими документами на нього вже витрачено кошти за програмою «єВідновлення».
Таким чином ситуація з відновленням житла зайшла в глухий кут.
Питання, задане навіть старостою
Найгостріше питання під час зустрічі не було задано журналістами чи активістами, а прозвучало від старости села Богданівка.
«У мене одне питання. Ми тут присутні, є членами комісії з «єВідновлення». Чому, знаючи про аварійний стан, виділяли людям кошти?».
Відповідь чиновників полягала в тому, що вони діяли в межах своїх повноважень: проводили обстеження, складали акти про пошкодження кімнат, а рішення щодо використання компенсацій ухвалювали самі власники. Водночас представники селищної ради визнали недостатню комунікацію з мешканцями.
Секретар ради та виконувач обов’язків селищного голови Олександр Борсук зазначив, що громада почала працювати над питанням ще у 2024 році.
«Перший раз ми виїжджали туди в 2024 році, однак наразі є закон щодо використання коштів і ситуація, у якій ви опинилися».
«Створіть ОСББ»
Як один із можливих виходів із ситуації посадовці запропонували мешканцям створити ОСББ.
За їхніми словами, через об’єднання співвласників можна було б спрямувати бюджетні кошти на капітальний ремонт будівлі. Однак така пропозиція лише підсилює обурення людей.
«Коли почалася повномасштабна війна, хіба в законі зазначено, що якщо росіяни розіб’ють наш будинок, ми повинні створити ОСББ?» – емоційно запитала мешканка Алла.
Її виступ, як матері військового, став одним із найемоційніших під час чергового засідання.
«Я мама військового. У нього тут кімната. Ми зробили ремонт, усе приватизували. А тепер йому навіть прийти у відпустку нікуди».
Після короткої паузи жінка звернулася до присутніх у залі:
«За що воюють мої три сини? Скажіть мені, за що?».
15,5 мільйона для депутата – і чотири роки очікування для людей
Місцеві жителі у соціальних мережах акцентували увагу на ще одному факторі, що викликав широкий суспільний резонанс.
Згідно з відкритою декларацією, депутат Великодимерської селищної ради Віталій Гришко отримав житловий сертифікат на суму понад 15,5 мільйона гривень.
Редакція також підкреслює: законність отримання цієї компенсації не підлягає сумніву, якщо її було надано відповідно до вимог чинного законодавства.
Проте в цій історії виникає інше питання. Чому в одній громаді держава знаходить понад 15,5 млн гривень на компенсацію для однієї особи, тоді як десятки сімей з аварійного гуртожитку вже четвертий рік не можуть отримати навіть рішення про відновлення будинку, який залишився непридатним для проживання?
Протягом останнього місяця мешканці щонайменше двічі приходили до Великодимерської селищної ради.
Вони передали колективне звернення. Їхня вимога залишається незмінною: не нові квартири, не привілеї й не додаткові компенсації, а можливість безпечно повернутися до власного житла або отримати зрозумілий механізм вирішення проблеми.
Адже після чотирьох років очікування головне питання так і залишається без відповіді. Якщо влада знала про аварійний стан будинку, чому його мешканці досі залишаються заручниками «суперечливих» рішень?
Фото: «Київщина 24/7», на головному фото – скріншот із публічного заходу, що оприлюднено активісткою Антоніною Корнієнко.
Створено за матеріалами: kyivschina24.com