Мешканці багатоквартирного будинку, що постраждав від рашистської балістичної атаки, вже протягом трьох тижнів не можуть отримати акт технічного обстеження. Це унеможливлює доступ до більшості механізмів підтримки для осіб, які залишилися без житла. Про це повідомила одна з мешканок, Ірина Саліхова.
Вона зазначила, що на під’їздах вивісили оголошення про аварійний стан будинку та заборону на його використання. Як результат, мешканці змушені були самостійно шукати варіанти для тимчасового проживання.
«Дехто виїхав на дачу. Проте, усі розуміють, що це лише тимчасове рішення. Інші переїхали до родичів, але після трьох тижнів спільного проживання там починаються конфлікти. Декого переслідуючи обставини, оселилися в палатках поруч із власними домівками», – підкреслює вона.
Саліхова зазначила, що її родині Фонд Хансена в Україні безкоштовно надав однокімнатну квартиру на околиці до кінця вересня. Хоча вона вдячна за таку підтримку, вважає це лише тимчасовим вирішенням, оскільки щоденні поїздки до столиці на роботу ускладнюють ситуацію.
До втрати власного житла, програми підтримки для постраждалих здавалася їй зручними та зрозумілими. Однак на практиці, зауважує жінка, реальність виявилась зовсім іншою.
«Сьогодні існує цілий дев’ятиповерховий будинок, який офіційно визнаний аварійним, а його мешканці фактично залишилися без житла. І я знаю, що таких будинків, як наш, у країні є дуже багато», – зазначає Ірина Саліхова.
Вона повідомила, що представники Подільської районної ради пропонували людям тимчасово переїхати до пансіонату в Пущі-Водиці на два тижні. Однак, за її словами, там заборонено проживати разом із чоловіками та домашніми тваринами.
Саліхова також підкреслила, що в Україні діє безліч міжнародних організацій та країн-партнерів, які підтримують постраждалих від війни. Однак, на її думку, найефективнішою моделлю допомоги залишається модель Фонду Хансена, хоча й вона має тимчасовий характер і не доступна всім.
Разом із цим залишається відкритим питання, які альтернативні рішення можуть бути запропоновані людям, які втратили своє житло внаслідок атаки.
«Чому немає системних угод із готелями, пансіонатами та іншими місцями розміщення? Чому люди, які втратили житло через обстріли, мусять самостійно шукати тимчасовий притулок? Чому не створюється перехідне житло для таких випадків? Чому аварійні будинки місяцями (а можливо, і роками) чекають на відновлення, а їх мешканці залишаються на самоті зі своїми проблемами?» – наголошує вона.
Авторка зазначила, що чимало країн-партнерів вже висловили готовність долучитися до відбудови українських міст і сіл після закінчення війни. Проте, підкреслила вона, ті, хто залишився без житла сьогодні, потребують допомоги вже зараз.
Зі слів Саліхової, це стосується тих, хто за кілька хвилин після нічної атаки втратив свій дім і вже три тижні чекає на документ, без якого не може отримати подальшу допомогу, а також тих, хто вдруге втратив житло після подій 2014 або 2022 року.
«Це питання, на яке держава та місцева влада повинні дати відповідь не в майбутньому, а вже сьогодні. Вони вже давно запізнилися», – підсумувала вона.
Фото: Ірина Саліхова
Створено за матеріалами: kyivschina24.com